Вірші Василя Стуса - читати онлайн

Геніальний поет роздвоївся (на себе і страх!) півпоета роздвоїлося

Ярiй, душе. Ярiй, а не ридай. У бiлiй стужi сонце України. А ти шукай - червону тiнь калини

Цей біль - як алкоголь агоній, як вимерзлий до хрусту жаль. Передруковуйте прокльони

Тримай над головою свічку, допоки стомиться рука - ціле життя. Замало - нічку.

Думи визбираю, мов зерня, Ніби стернями колоски. Колять сльози. Колючі сльози.

Перерізане світлом вікно вулиці - біле по білому аж до болю.

Подолай себе, грішнику, Правили вихователі, Шмагаючи йому спину

Блакитний світ - як блекота, Блакитний світ - звечірнів. З тобою ж - тільки той і та,

Добридень наш - гіркаво-запахущий, осотом і щирицею пропаx. Куріє порох. Недалечко - шлях.

Але що ж робити живій душі у цій державі смерті? В. Мисик

Напередодні всенародного свята покинувши могилу, Марко виграбався на світ,

Голова його заполонена спогадами. (Вiчне перемелювання однiєї iстини: гримаси пiдлостi,пiдлiсть пiдлостi,

Цей став повiсплений, осiннiй чорний став, як антрацит видiнь i кремiнь крику, виблискує Люципера очима.

Колеса глухо стукотять, мов хвиля об паром, стрiчай, товаришу Хароне,

Пан-отця обернули на войовничого атеїста