Безсонної ночі

Думи визбираю, мов зерня,

Ніби стернями колоски.

Колять сльози. Колючі сльози.

Остюками - в очах.

Ніч протовпиться, як п’яниця,

по кімнаті, по стінах шастає.

І мовчить, і мовчить. Домовий

так ходив би. Мовчав би.

За вікном гуркотять літаки,

ніби відьми - на шабаш.

Понад дахами,

понад затихлими,

понад притахлим Києвом - гуркотять.

Емігрантом. Їй-богу. Ліжко.

І на ковдрі - од вікон - ґрати.

І подушка моя скуйовджена,

і скуйовджена голова.

Що ви ловите, телевізорні

Збожеволілі антени - погорільці?

Що ви ловите - запалим ротом -

комини почорнілі?

Вам повітря забракло? Диму?

Розум спертий, як спирт, горить?

Другу ніч уже, другу - не спиться.

Жовкнуть у вікні ліхтарі.