Вірш:

Виховання

24

Подолай себе, грішнику,

Правили вихователі,

Шмагаючи йому спину

канчуками

I бідолашний не витримав

добре натужився

і посунувся з себе

поминаючи грішну плоть

Відбігши на кількадесят метрів,

іще чуючи ляскання батогів,

він украй розгубився:

куди йому бігти -

уперед чи назад

Повертати йому зовсім не кортіло, але залишатися

без шкіри не вабило теж

Можеш бігати навколо своєї шкіри

як дикун коло забитого ведме -

дя і справляти ритуальний танок

своєї подоланості

Нещасний був у захваті:

йому таки дозволили існувати в собі

хоч і на відстані.

Категорії та теги до вірша

Сподобалось? Поділись з друзями: