Вірш:

Мумiя

23

Голова його заполонена спогадами.

(Вiчне перемелювання однiєї iстини:

гримаси пiдлостi,пiдлiсть пiдлостi,

пiдлiсть пiдлостi пiдлостi).

Хтиво показує старечим ротом :

те, що було 1968 року нової ери

вiддзеркалює,нiби в мертвiй водi,

подiї 1968 року перед Христом.

Рухається, зазираючи в брезклу воду.

Пiдiйшов побачив збагнув

збагнув пiдiйшов побачив.

Все вже збагнуте,

пiдiйшов побачив,

нi греця не збагнуть.

Але - стверджуватися :

утверджування покiйника,

реанiмацiя на рiвнi народження,

демократiя цвинтаря.

Очей - не треба.

Нiг - не треба.

Рук - не треба.

Зусилля - зайвi.

Зайва голова

на рудиментарних плечах.

Цар природи, вiнець її,

бiльшає, отже, малiє.

2

Проминання - цiлюще.

Одужання - самовтратою.

Дозрiвання - знищенням,

Вивершення - божевiллям.

Композицiя багатьох голов,

поставлених одна на одну

(перша спить,

друга спить,

третя - спить,

четверта, п’ята -

до нескiнченностi! -

спить)

Верхня пантрує сон.

3

Кинеш камiнь -

розходяться рiвнi кола.

Ловиш кола -

тодi вони знов збiгаються,

утворюють подобу

стисненої пружини.

Виймаєш камiнь -

чорнiє дiрка сама.

Категорії та теги до вірша

Сподобалось? Поділись з друзями: