Вірші Тараса Шевченка - читати відомі твори онлайн

Старенька сестро Аполлона, Якби ви часом хоч на час Придибали-таки до нас

Чого мені тяжко, чого мені нудно, Чого серце плаче, ридає, кричить, Мов дитя голодне? Серце моє трудне,

Хвалилися гайдамаки, на Умань ідучи: “Будем драти, пане-брате,

У всякого своє лихо, І в мене не тихо; Хоч не своє, позичене,

Хоча лежачого й не б’ють, То і полежать не дають Ледачому. Тебе ж, о Cуко!

Чи то на те божа воля? Чи такая її доля? Росла в наймах, виростала,

Хіба самому написать Таки посланіє до себе Та все дочиста розказать,

Задзвонили в усі дзвони По всій Україні; Закричали гайдамаки:

У Києві на Подолі Було колись… і ніколи Не вернеться, що діялось,

Чи то недоля та неволя, Чи то літа ті летячи Розбили душу? Чи ніколи

Чума з лопатою ходила, Та гробовища рила, рила, Та трупом, трупом начиняла

Я не нездужаю, нівроку, А щось такеє бачить око, І серце жде чогось. Болить,

Во дні фельдфебеля-царя Капрал Гаврилович Безрукий Та унтер п’яний Долгорукий

Якби з ким сісти хліба з’їсти, Промовить слово, то воно б, Хоч і як-небудь на сім світі,

Якби ви знали, паничі, ** Де люде плачуть живучи, То ви б елегій не творили