Вірш:

Еволюція поета

33

Геніальний поет

роздвоївся (на себе і страх!)

півпоета роздвоїлося

(на чвертьпоета і страх!)

Чвертьпоета роздвоїлося

(на осьмуху і страх)

Осьмуха поета роздвоїлася

(на понюху і страх)

Тепер, коли він проходив вулицею,

над головою його

висів білий димок

а перелякані зустрічні

шанобливо вступали йому дорогу

Категорії та теги до вірша

Сподобалось? Поділись з друзями: