Вірш:
Дума Сковороди
Блакитний світ - як блекота,
Блакитний світ - звечірнів.
З тобою ж - тільки той і та,
і тільки те, що вірне.
Чи йми їм віри чи не йми -
вони живуть, як п’ють.
Живуть сами і ждуть сами,
сами себе кують.
А все те - хто ти, що ти сам,
а все те - ким би стати? -
Однаково: філософом
чи й до отари пастирем.
Однаковісінько. Пусте.
Живеш - і жий, і доста.
Коли ти сам собі ростеш,
і сам себе не просиш.
Бо є і зорі угорі,
і небо є вечірнє.
І є поріг, низький, як гріх,
тобі єдино вірний.
1964
