Ліна Костенко вірші - збірка поезій українською

Що ж, авторучка - це не шабля із піхов. Ворожа кров не бризне з-під пера. І лиє дощ. І гетьман не приїхав.

Хай буде легко. Дотиком пера. Хай буде вічно. Спомином пресвітлим. Цей білий світ - березова кора,

Циферблат годинника на розі хуртовини снігом замели… Нам з тобою, видно, по дорозі,

Чатує вітер на останнє листя старого дуба, що своїм корінням тримає схили урвища…

Блюстителі, халтура - ваше хоббі. Ви, фабріканти вір і недовір, зробити вам би по духовній пробі -

Чомусь пам’ятаю, що річка звалася Леглич. Було в ній каміння - як сто бегемотячих спин. А той цибатий, на клуні, звався лелечич.

Я кину все. Я вірю в кілометри - обвітрені, задихані і злі. Багато їх у матінки Деметри,

Я хочу на озеро Світязь, в туман таємничних лісів. Воно мені виникло звідкись,

… І не дивуй, що я прийду зненацька. Мені ще ж побороти переляк. На штурм Бастилій - просто. На Сенатську.

Марнували літечко, марнували. А тепер осінні вже карнавали. Душа задивиться в туман і марить обрисами літа.

Ішли музики із весілля. Цимбали, бубон і скрипаль.

Не знав, не знав звіздар гостробородий, Що в антисвіті є антизірки, Що у народах є антинароди,

О, не взискуй гіркого меду слави! Той мед недобрий, від кусючих бджіл. Взискуй сказать поблідлими вустами

Я інквізитор. Ну, і що із того? Чи то такі вже злочини страшні? Я не хвалюся. Віку золотого,

Осінній день, осінній день, осінній! О синій день, о синій день, о синій! Осанна осені, о сум! Осанна.