Вірші Василя Стуса - читати онлайн

Коли ти бережеш залізний спокій всупір загальній паніці й клятьбі, коли наперекір хулі жорстокій

Щось бризнуло попереду, Наринуло і вдарило У груди подорожнього.

І закривавились твої сліди по сніжних кучугурах. Скільки ока - все далина: порожня і глибока.

Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос - більш нічого. А серце б’ється - ожива,

Очима ти сказав мені: люблю. Душа складала свій тяжкий екзамен. Мов тихий дзвін гірського кришталю,

Україно, п’ю твої зіниці Голубі й тривожні, ніби рань. Крешуть з них червоні блискавиці

І Архімед, і Галілей Вина й не бачили. Єлей Потік у черево чернече!

Арфами, арфами - золотими, голосними обізвалися гаї, самодзвонними:

Гаї шумлять - я слухаю. Хмарки біжать -

Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого,

Мріють крилами з туману лебеді рожеві, Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Драма-феєрія в 3 діях Спис діячів «Лісової пісні»:

Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води… В годину щасливу і в радості мить,