Вірші Дмитра Павличка - читати онлайн

Не сплять президенти щасливих країн, Ночами кричать, навіженці, Їх мучить хандра, надокучливий сплін -

Бомба розірвалась в Атланті! Кров стоїть в розбитім діаманті, Цілий світ клекоче! Білий Дім

Тримайся, Джохаре, хай знає Москва, Що воля не вмерла і правда жива;

Знов Москва розпинає народ, Що повстав за державу свою, Знов закутих в залізо заброд

Гримить стотанкова й стоорда Навала хижої Москви. О, не впади ж ти, сива й горда

Немає правди на землі й не буде, Допоки не зійде Чечня з хреста, Допоки Ти в її пробиті груди,

Овлур живий! Не плачте, мамо. Веде він Ігорю коня. В майбутнє він іде так само,

«Всё русскому мечу подвластно» О. Пушкін. “Кавказский пленник”

Там, де Лаври золота кантата Височіє в гомоні століть, Мати Невідомого солдата

Із Чечні приходять домовини - Діти України, як вуглини, Вгорнуті в російську корогву.

З домовини встає упириця, Вовча паща на людськім єстві, Гострі зуби і кігті, мов криця,

Тримайся, дорогий Бамуте, Бо йде на тебе врем’я люте, Час крові, полум’я, наруг,

Бідна Європо, на небо поглянь - В небі розсипалась кров, наче грань; Битва за волю відбилась вгорі;

Назвати зрадником вітчизни Героя вольної Чечні За те, що він од московизни

Зайди в цю вуличку, зайди І поклонися низько. Це так далеко від біди,