То внутрішня справа Росії

Не сплять президенти щасливих країн,

Ночами кричать, навіженці,

Їх мучить хандра, надокучливий сплін -

Під танками гинуть чеченці.

Засніть же, добродії! То не біда -

Склепляйте натруджені вії.

Стікає із гусениць кров молода? -

То внутрішня справа Росії.

Шиковні міністри заплачуть от-от,

В їх погляді повно печалі,

Бо десь там мордують чеченський народ,

А панство? - На карнавалі.

Не плачте! Не треба! Винця ще ковток!

Звивайтеся в танці, як змії.

Вбивають дітей і ґвалтують жінок? -

То внутрішня справа Росії.

Свій лик до Чечні повертає Господь,

Де кров, ніби нафтова гуща,

Палає, і владу вже втратила плоть,

І сяє душа невмируща!

Але патріарх, вихователь орди,

Кремлівський намісник месії,

Наказує Богу: “Не дивися туди -

То внутрішня справа Росії”.

Моліться, народи великі й малі,

Серця обертайте в гранати,

Уклінно просіть, щоб прийшли москалі,

Дали вам безсмертя спізнати.

Бо ваша свобода, Різдва сяяття,

І мова, й клейноди святії,

І право на подих, на мир і життя -

То внутрішня справа Росії!

***