Овлур живий!

Овлур живий! Не плачте, мамо.

Веде він Ігорю коня.

В майбутнє він іде так само,

Як вся Джохарова рідня.

Не вбили й не вб’ють ніколи

Ні сина, ні отця Чечні.

Їм тільки руки прокололи,

І груди, і серця сумні.

Та прийде час, і перед ними

Народи схиляться, а кров,

За нас пролита, нас вестиме,

Як сонце, воля і любов.

***