Вірш:

Чечня

23

Знов Москва розпинає народ,

Що повстав за державу свою,

Знов закутих в залізо заброд

Зустрічає чеченець в бою.

Двоголовий орел в два дзьоби

П’є чеченську палаючу кров!

Ну, а ми мовчимо, як раби,

Що збоялись вчорашніх заков.

Це фальшивої волі мораль,

Честь лукава, сповита в брехню,

Та прийде знахабнілий москаль

І до нас, як зруйнує Чечню.

Прометею, кривава красо,

Ти й з Парижа підмоги не жди!

Може, тільки хлопчина з УНСО

Принесе тобі в жмені води.

А Європа, та курва стара,

Посміхатися буде здалік,

Як наповниться кров’ю Кура

І - всі русла зросійщених рік.

Буде лиця ховать у вуаль,

Видавати за жар порохню,

Та прийде знахабнілий москаль

І в Париж, як зруйнує Чечню.

Там - вогонь. У вогні - Прометей!

Люди, гляньте, там діють кати!

Я кричу, та не бачу людей,

Бачу тільки глухі животи.

***

Категорії та теги до вірша

Сподобалось? Поділись з друзями: