Вірші Івана Франка - читати онлайн

Під пнем перегнилим в болоті гнилому Вертяться, клубляться дрібні черв’яки: І вродились, виросли й гинуть у ньому,

Дівчина встала рано-рано: «Піду я в поле, мамо, мамо! Піду я в поле до роботи,

Муштруйся, рекруте-небоже, Слізьми оружжя обливай! Хились, корись, а тільки, брате,

З укритого гнізда в скалистій десь щілині З тяжким він розмахом рвонувсь під хмари сині - З таємних мов джерел гнівлива думка рветься,

Прочитавши його віршик «Не можна всім догодити» (Календар «Просвіти», 1883)

Я декадент? Се новина для мене! Ти взяв один з мого життя момент, І слово темне підшукав та вчене,

Ой рано я, рано устану, На яснеє небо погляну, А небо, як синій кришталь,

Понад степи і поле, гори й доли, Понад діброви, зжовклим листом вкриті, Понад стернища, зимним вихром биті,

З іспитової кімнати Вибіг лютий кандидат; Збіглось в сінях товариство

Гарна дівчино, пахучая квітко! Оком і словом стріляєш ти мітко! В серця чутливий потайник укритий -

Душно і хмарно, Важко бурливий час! Чи гинуть марно,

Орел могучий на вершку сніжному Сидів і оком вдовж і вшир гонив, Втім, схопився і по снігу мілкому

І ми браталися з ляхами. Т.Шевченко

Я бачив дивний сон. Немов передо мною Безмiрна, та пуста, i дика площина

Нехай і так, що, мов черв’як, Затоптаний в багно життя, Оскорблений, унижений,