К. П.

Гарна дівчино, пахучая квітко!

Оком і словом стріляєш ти мітко!

В серця чутливий потайник укритий -

Хто тебе бачить, той мусить любити.

Тільки ж не гнівайсь за щиреє слово:

Світ і життя ти береш поверхово,

Мислиш, хто спів твій полюбить і очі,

Той вже нічого на світі не схоче.

Сли для очей і для пісні твоєї

Кине він все - боротьбу за ідеї,

Працю для тих, що їх тиснуть окови, -

Вір мені, серце, не варт він любови.

Сли ж, крім очей і крім слова дзвінкого,

Ти не даси йому в жизні нічого,

В бій не загрієш і ран не загоїш,

Вір - і сама ти любові не стоїш.

Блиск чарівничий очей потускліє,

Зміниться голос, і спів заніміє, -

Сли ж в твоїм серці і думці пустинно,

Чим ти тоді причаруєш, дівчино?

1883