Звірі в хатинці

Був собі чередник і ватажник. Чередник загубив бичка, а ватажник – баранця. Бичок і баранець зійшлись у хатці, що стояла в лісі. Перше у ту хату прийшов бичок і сидить. Коли до нього йде баранчик та й питає:

– А хто, хто в цій хатці?

Бичок і каже:

– Я – бичок-третячок; а ти, хто такий?

– Я – баранчик-пожитанчик.

– Ну, будемо рідними братами, будемо жити разом.

Коли йде до них селезень та й питає:

– А хто, хто в цій хатці є?

А ті й кажуть:

– Я – баранчик-пожитанчик, я – бичок-третячок. А ти хто?

– А я, – каже селезень, – так-так.

Впустили його в хатку. Коли це до них йде гусак та й питає:

– А хто в цій хатці є?

– Я – баранчик-пожитанчик, я – бичок-третячок, я – так-так. А ти хто такий?

– Я, – каже, – гил-гил.

Прийняли й цього. Коли до них півник йде.

– А хто, хто в цій хатці є?

– Я – баранчик-пожитанчик, я – бичок-третячок, я – так-так, я – гил-гил, – кажуть, – а ти хто такий?

– А я, – каже півник, – ку-ку-рі-ку.

Впустили й цього. Коли це до них йде вовк і питає:

– А хто, хто там у хаті є?

– Я – баранчик-пожитанчик, я – бичок-третячок, я – так-так, я – гил-гил, я – ку-ку-рі-ку. А ти хто?

– Я, – каже, – вовк.

– Ні, не пустимо, а то він нас всіх поїсть. Коли ж як начав вовк проситься... Таки впустили.

Вовк зараз кинувся до бичка, а бичок його ріжками, а баранчик б’є ногами, а гусак щипа зубами, а селезень біга по хаті та все: Так, так, так! А півень вискочив на жердочку та й каже: Ку-ку-рі-ку, куд-куд-ах, а подайте мені його сюда! Вовк побачив: горе... Та з тієї хати... Та й другому заказує:

– Не ходіть у ту хату! Там той б’є, а той вилами коле, а той щипає!

А ті всі остались в тій хатці жити та поживати. І досі живуть.