Зірочка загубилася

Однієї прекрасної літньої ночі на небі сяяла маленька зірочка. Вона була хоч і найменшою, але світила найяскравіше з усіх. Цю зірку звали Стела. Стела мерехтіла ​​на темному небі, як найяскравіший діамант. Проте однієї ночі ця маленька зірка впала.

І впала не абиде! Вона впала прямо на землю. Заблукана зірочка обтрусила свої болючі гострі ніжки і сумно подивилася на нічне небо, повне купок зірок. Як їй повернутися назад? Її подруги зірки її з такоїдалечі не бачили.

Сумна Стела озирнулася навколо. Вона випромінювала жовте яскраве світло, яке освітило весь ліс. Але через густі дерева її зоряна родина не бачила її. Хоча була ніч, ліс був освітлений, як вдень. Тваринки сонно визирали зі своїх притулків і схованок і не розуміли, що відбувається. «Що це, що вночі день?» розмірковували тваринки, але ніхто не пішов запитати маленьку Стелу. Вони боялися її дивного гострого жовтого вигляду і світла. Стела несміливо сиділа в лісі, коли до зірочки підійшла маленька оленятко. «Привіт, я Бембі», — представилася зірочці маленька коричнева оленятко. «Ти мене не боїшся?» — сумно запитала її зірочка Стела, але оленятко лише похитало головою. Зірочка пояснила їй, що впала з неба і не може повернутися назад на небо. Бембі їй пообіцяла, що допоможе знайти шлях назад на небо. Інші тваринки лише несміливо виглядали зі своїх гнізд, спостерігаючи за їхньою відважною оленицею Бембі.

Олениця думала, як би допомогти своїй подрузі зірочці. Раптом їй спало на думку, що вона піде до найрозумнішої тваринки в лісі. До розумної сови Жофії! Олениця йшла лісом, а за нею обережно стрибала Стела. Зірочка, бо по землі ходити якось не вміла і хиталася з боку в бік. Розумна сова Жофія сиділа на своєму дереві, коли до неї прийшли олениця Бембі та зірочка Стела. Олениця пояснила їй, що сталося, що маленька зірочка впала з неба і їм потрібно їй допомогти. Зірки повинні помітити її, щоб допомогти їй повернутися на небо.

«Знайдіть найвище дерево в лісі. Тоді ви знатимете, що потрібно робити», — сказала сова Софія і голосно ухнула.

І так зірочка з оленицею це зробили. Вони вирушили лісом. Навіть зайчик Скоканек, який був добрим другом олениці, приєднався до них. І так зірочка, олениця і зайчик йшли густим лісом і шукали найвище дерево. Після довгих пошуків вони нарешті знайшли найвище дерево в усьому широкому окрузі. Зайчик Скоканек видерся стрибками на дерево і пересувався з гілочки на гілочку, поки не дістався на верхівку дерева. Зірочка обережно слідувала за ним. Косуля Бембі, звичайно, не могла вилізти на дерево, але спостерігала знизу і підтримувала друзів. Коли Стела дісталася верхівки дерева, вона закричала на небо, щоб її друзі помітили її. І справді, її нарешті помітила і її зоряна родина.

Стела попрощалася з друзями зайчиком Скоканеком і косулею Бембі та подякувала їм за допомогу. Зірки допомогли їй повернутися на небо, і Стела нарешті була серед своїх зіркових друзів і сяяла ще яскравіше, ніж будь-коли раніше.

Адже яка зірка може похвалитися, що має друзів і на землі? Друзів, звісно, потрібно цінувати. І тому Стела щоночі посилає їм з неба блискучі вітання.