Жук-філософ та інші

Дядько Фред жив на вулиці Західного Вітру в будинку номер вісім. У кімнаті, де висів його портрет, по праву сторону від нього на полиці стояла в келиху троянда, а зліва – годинник Тік-Так.

Ну що хорошого в годиннику? – думала троянда. – Адже він зовсім не пахне. А те що не пахне приємно, не може бути прекрасним!

А годинник про себе міркував: Яка дурна ця троянда. Вона не вміє показувати час. Не розумію, за що її вважають прекрасною?

Тут поряд проповз чорний жук. Він кинув погляд на троянду і на годинник і подумав: Бідолахи, вони ж зовсім не чорні! І поповз далі. Він поспішав на день народження до своєї бабусі.

Потім у вікно заглянула ластівка і теж побачила троянду і годинник.

– Ха! – сказала вона. – Що толку цокати і пахнути, якщо не вмієш літати? Літати! Що може бути прекрасніше?

– Плавати! – сказала рибка з круглого акваріума на підвіконні.

– Нявкати, – сказала кішка і вистрибнула з вікна в сад.

– Чавкати, – сказала свиня, що жила по сусідству в стайні.

– Розгойдувати дерева, – сказав вітер.

– Піднімати вітер, – сказали дерева.

Троянда і годинник все ще сперечалися, коли додому повернувся дядько Фред зі своєю дружиною.

– Ну а що ти вважаєш прекрасним? – запитали вони дядька Фреда.

– Наприклад, свою жінку, – відповів дядько Фред.

– Згідна, – сказала його жінка і поцілувала дядька Фреда.