Жадібний заєць

Запримітив Заєць в дуплі бджолиний вулик. Вирішив медком поласувати. Роздобув велику діжку.

Пішов до лісу. По дорозі зустрів Ведмедя.

– Куди ти, Зайчику?

– По медок, Ведмедику! Я вулик у лісі знайшов.

– Візьми мене з собою!

– А от не візьму! Мені самому мало буде.

– І бджолам нічого не залишиш?

– А навіщо їм? Вони собі ще назбирають...

Поліз Заєць у дупло. По мед. Забила на сполох сторожова бджола. Злетілися трудові бджоли своє добро рятувати.

Напали на непроханого гостя. Ох, і дісталося ж йому від бджіл! Вже так вони його обробили, так покусали, що він ледве ноги забрав. Дякувати ще Ведмедю, він від нього гілкою найзліших бджіл відігнав.

– Надто ти, Зайцю, безсовісний! – сказав Ведмідь. – Пішов би ти по мед із кухлем, може тоді бджоли тебе б і не зачіпали. Вони – народ добрий! А ти до них з діжкою прийшов. Ось тобі за жадібність і дісталося!

– Хотів би я на тебе подивитися, як ти до них із кухлем підеш! – простогнав Заєць.

Узяв Ведмідь невеличкий кухоль та поліз в дупло по мед. Набрав кухоль меду, та й то не доверху. І не чіпали його бджоли. Хіба їм шкода поділитися з тим, у кого совість є?!

А Ведмідь і сам всмак наївся, та ще й друзів пригостив.