Як здійснилося бажання ведмедика Василя

Любі діти, ви, напевно, пам’ятаєте доброго ведмедика Василя, який любив рибалити і пекти медівники, адже кожен ведмедик полюбляє мед. Ідучи одного разу рибалити, він потоваришував з білочкою  Наталкою, яка склала йому компанію. Білочка Наталка не боялася його, як інші тварини в лісі. Вона відчувала, що він був хорошим ведмедиком, і їй було з ним весело.

Коли Василь і Наталка разом рибалили, вони спіймали золоту рибку, яка сказала ведмедику, що виконає одне його бажання. А чи пам’ятаєте ви, любі діти, його бажання? Ведмедик побажав, щоб тварини в лісі більше його не боялися. А чи його бажання здійснилося, ви зараз дізнаєтеся.

Ведмедик Василь сподівався, що одного дня його бажання здійсниться. Як Василь з Наталкою і домовлялися на ставку, вони пішли до ведмедика пекти медівники. Ведмедик дуже радів, що нарешті міг когось пригостити своєю випічкою. Коли вони прийшли до хатинки Василя, розташованої посеред дрімучого лісу, білочка Наталка місила запашне тісто, куди ведмедик додавав мед. Як смачно це виглядало! Коли медівники вже випікалися в духовці, ведмедик вирішив прикрасити їх горіхами, які так любить його подруга Наталка. Він витратив усі горіхи, які знайшов удома. Маленька Наталка бачила, як ведмедик зайнятий, тож швидко визирнула у віконечко хатини і гукнула тваринам у лісі:

«У нас є медівники для всіх! Приходьте скуштувати!»

Наталка сподівалася, що хтось з тварин її почує і прийде до них. Почувши її заклик, тварини сміливо вирушили до хатини. «Ведмедик — мій друг, не треба його боятися, заходьте!» — вітала тварин маленька Наталка. Ведмедик Василь про це не знав. Коли він ставив медівники на стіл, до його маленької дерев’яної хатинки вбігли зайчики, косуля, їжачок, сова та маленьке рожеве порося разом із білочкою Наталкою. Ведмедик не розумів, що відбувається, але був дуже гостинним. Його медівник усім сподобався, тварини досхочу наїлися і весь час весело перемовлялися.

Ось тоді ведмедик і зрозумів, що його бажання здійснилося. Нарешті тварини його не бояться, і у нього є нові друзі. Він дуже радів, що його вже ніхто не боїться. Він був вдячний не тільки золотій рибці, а й білочці Наталці, яка розгледіла його доброту і вирішила товаришувати з ним. Хоча він не знав, хто виконав  його бажання – золота рибка чи його подруга Наталка, яка усіх покликала  – але він був щиро їм вдячний. Ведмедика більше не боялися, і він був щасливий. Ми всі знаємо, що не можна судити книгу за її обкладинкою. І кожен, чиє серце є чистим, може знайти вірних друзів.