Як Ягня врятувалося від Вовка

Одного разу, на краю зеленого лісу, біля прозорої річки, паслося маленьке ягнятко на ім’я Ярко. Ярко був дуже допитливим і часто відходив від стада, щоб дослідити нові місця.

Одного дня Ярко відійшов занадто далеко від своєї родини. Якраз тоді, коли він наблизився до річки, щоб напитися води, з-за кущів вистрибнув хитрий і голодний вовк на ім’я Вовчко.

— Привіт, Ярко! — зловісно промовив Вовчко, підходячи ближче. — Як приємно тебе зустріти тут, самотнього. Думаю, зараз саме час для обіду!

Ярко злякався, але швидко згадав, що чув від старших овець про хитрість вовків.

— Ой, пане Вовчку, — почав Ярко з невинним виглядом, — я розумію, що ви, мабуть, дуже голодні. Але чи не могли б ви заспівати мені пісню перед тим, як з’їсти? Ви так славно співаєте, і я хотів би насолодитися вашою мелодією перед… ну, ви знаєте…

Вовчко подумав, що це гарна нагода показати свою силу і витонченість. Він сів на камінь і почав вити, намагаючись зробити свій голос якомога більш страхітливим.

Поки Вовчко був захоплений своїм співом, Ярко непомітно відступив назад, до берега річки, і скочив у воду. Течія швидко підхопила його й понесла подалі від небезпеки.

Коли Вовчко закінчив свою пісню і озирнувся, Ярка вже не було. Розлючений, він побіг вздовж річки, але ягня було вже далеко.

— Хіба ж це не несправедливо, — бурчав Вовчко, повертаючись до лісу. — Ніколи не можна довіряти ягнятам — вони завжди придумають щось, щоб врятуватися!

А Ярко щасливо повернувся до своєї родини, пообіцявши більше не відходити далеко від стада.

Кінець!