Як восени відлітали гуси

Восени відбувається багато різних речей. Природа готується до зими, і також тваринки повинні якось підготуватися до неї. Деякі готуються до зимової сплячки, інші збирають запаси їжі, а деякі птахи відлітають на зиму в теплі краї.

Наприклад, гуси. Не завжди таке відлітання та переселення є простим. Достатньо, щоб у зграї з’явився хтось, хто трохи егоїст, і вже назріває проблема. У цьому сьогодні переконалася гуска на ім’я Мері.

Вона була капітаном усього зграї. Вона мала стежити, щоб ніхто не загубився, щоб ніхто не заблукав і щоб усі гусенята гарно долетіли туди, куди потрібно. Одного разу, коли її зграя збиралася відлетіти, вони почали рахуватися. Миттєво з’ясували, що когось не вистачає. Не всі зразково підготовлені. Мері вже хотіла вирішувати це, вже почала хвилюватися, щоб усе встигли, коли раптом прилетіла остання гуска.

«Ганна!» — обурилася капітанка Мері. «Ти знову запізнилася! Де ти була? За мить ми повинні вилетіти. Не можна затримуватися. Зима вже на порозі.» «Вибачте, я якось загубилася,» намагалася виправдатися гуска Ганна. Мері вже була нервова, щоб усе встигнути, тому лише обернулася і сказала: «Гуси, кожна на своє місце. На небі утворимо формацію, щоб мати добрий опір вітру і щоб кожна мала достатньо сил. Тож летимо!»

Ціла зграя зразково піднялася. Красиво вишикувалася у форму стріли і махала крилами як один чоловік. Усі однаково. Радість на це подивитися. Але це тривало недовго, і знову озвалася Ганна. Їй не сподобалося, що вона була зовсім позаду. І так вона почала скаржитися. «Мері, чому я маю бути позаду саме я?!» – кричала Ганна своїй капітанці. Мері її не чула, тому Ганна вирушила до Мері. Пробивалася вперед: «Я і остання. Адже я маю з усіх найбільшу швидкість і силу. Чому я повинна залишатися позаду,” нарікала Ганна, намагаючись обігнати всіх.

Але коли вона пролітала над усіма іншими, інші гуси почали сердитися на неї і кричати: “Гей, не обганяй. Чому ти не на своєму місці, ми теж не обганяємо. Так не робиться.” Але Ганна їх не слухала і летіла далі. Але коли вона так просувалася вперед, вітер між крилами гусей змінився і кинув її в інший бік. Це було на великій висоті та швидкості, і тому при цьому ударі вітру Ганна забила крило. Біль прострелила аж до кінчиків пір’я, і Ганна почала повільно втрачати швидкість і зрештою падати.

Коли це побачили інші гуси, всі швидко підлетіли до неї і намагалися їй допомогти. Зрештою вони її врятували і решту шляху мужньо несли. Вони змінювалися, змінювали формації та швидкість за потреби. Не було легко нести Ганну весь шлях на південь. Проте її подруги не здалися. Адже так роблять між друзями.

Коли вони долетіли до теплих країв, у Ганни ще довго після цього загоювалося крило. Вона була щаслива, що вже в теплі і що все добре закінчилося. Вона більше ніколи не хотіла сваритися чи випереджати. І навіть коли вона все ще думала, що має найбільшу силу і найкращу швидкість, вирішила, що не повинна використовувати це лише в першу чергу. І ззаду можна бути важливою. Крім того, її подруги гуси показали набагато більшу силу, ніж може мати одна особа, коли вони весь час разом несли її і не залишили напризволяще.