Як ведмедик Барні здобув мед

Коли почалася весна, різні тварини почали прокидатися від зимового сну. Одним з них був великий ведмідь Барні. Всю зиму він спав у своїй таємній барлозі. Але коли зима закінчилася, він вийшов, потягнувся і почав шукати, щоб поїсти. Йому дуже захотілося меду. Але він не знав, що йому потрібно зробити, щоб ним поласувати.

Він ходив по лісу і шукав, де б знайти мед. Через деякий час він підійшов до величезного дерева. Воно було таке величезне, що він навіть не бачив кінця його крони. Поки він стояв під ним, повз нього час від часу пролітала бджола. Барні замахнувся на неї своєю великою лапою, але потім зрозумів, що там, де є бджоли, має бути мед. Він обійшов навколо дерева і уважно подивився на крону. І тут він побачив його. На одній з гілок дійсно висів вулик. “Там має бути мед”, – подумав він.

Він почав трясти дерево, але воно було занадто великим. Це не допомогло. Раптом до нього підлетіло кілька маленьких бджілок і почали кричати: “Що ти робиш, великий ведмедю! Ти що, думаєш, тільки тому, що ти голодний до меду, ти прийдеш і потрясеш весь наш вулик? Негайно припини!”

Ведмідь хотів щось сказати. Тільки-но він перевів подих, щоб відповісти, як бджоли почали несамовито дзижчати і літати навколо. “Ось вони, вони знову тут, і зараз вони обов’язково вдарять його. Допоможіть! Допоможіть!” Спочатку Барні не розумів, що на них найшло. Але потім він помітив великих, сильних людей, які здалеку наближалися до дерева. В руках у них були бензопили. Коли вони наблизилися до дерева, до нього все дійшло. Люди хочуть зрубати красиве і велике дерево. До того ж, вони зруйнують бджолиний вулик! “Я не дозволю!!!” – голосно вигукнув Барні.

Він сховався за стовбур дерева. Як тільки люди стали під ним, він вибіг з-за дерева і почав кричати так голосно, як тільки міг. Він став на задні лапи і замахав передніми лапами. Він повільно наближався до здивованих людей і не припиняв свого жаху. Люди зблідли. Вони кинули свої пилки та сокири і пішли геть. Більше їх там ніхто не бачив.

Тоді Барні, знесилений після такого подвигу, ліг під деревом і зрозумів, що його живіт все ще бурчить. Бджоли спостерігали за всім з дерева і, вдячні за те, що Барні врятував їхнє дерево і дім, принесли йому велику купу меду зі свого вулика. Відтоді Барні регулярно ходить до бджіл за медом. Він більше не трясе все дерево, а ввічливо просить його. І стежить за тим, щоб ніхто не намагався зруйнувати дерево чи вулик його бджолиних друзів.