Як лис показав вовкові масло

Одного разу ішов вовк через поле та й надибав лиса. Каже він до нього: Я, брате, такий голодний, що гину; я би щось їв, а нічого, лиш мушу тебе з'їсти, та й уже. Лис як то учув, каже: Ти мене не їж, а я тобі дам зараз щось доброго попоїсти; їв би-с,– каже,– масла? – Ой,– каже,– чому ні? Давай його сюди! Каже лис: Ходи у село, там е великий кружок масла, та меш їсти. – Добре.

Привів його лис над великий став та й каже: Ану, бери та хлебчи воду, а насподі є масло; уперед мусиш випити воду, а відтак прийде масло і ти ся його зможеш від’їсти. А вовк таки не питав багато та й – хляп, хляп, хляп! Хлебче воду, аби добутися до масла. Хлебтав, хлебтав, а далі не зміг, бо став як бочка, та й дивиться на лиса. А лис у сміх. Вовк за лисом, а лис задер хвіст та у ноги. А вовк за ним. Біжать, біжать... Лис до дучки, а вовк за ногу хап! А лис таки скоро надумався та й крикнув: Слава богу,– каже,– що схопив за корінь, а не за ногу! А вовк таки борзо пустить ногу та й хап за корінь, а лис у яму та й зареготався.