Як кажан врятувався від ласок

Жив собі у темному лісі маленький кажан на ім’я Бат. Бат був цікавим та трохи неуважним. Він любив літати ночами, але часом не дивився, куди летить. Одного вечора він випадково залетів у нору ласки Пухнастинки.

Пухнастинка була хитрою та суворою ласкою, яка не любила мишей. Щойно вона побачила Бата, відразу схопила його своїми гострими лапами.

— Ах ти, мишеня! — прошипіла Пухнастинка. — Я ненавиджу мишей і їм їх, щойно зустрічаю. Ось і ти станеш моєю вечерею!

Бат злякався і почав благати:

— Будь ласка, не їжте мене, пані Пухнастинко! Я зовсім не миша! Подивіться на мене уважніше. Чи бачили ви коли-небудь мишу з крилами? Я ж кажан! Це означає, що я птах, а не миша.

Пухнастинка прищулила очі й уважно подивилася на Бата. Вона не могла заперечити — Бат справді мав крила, а миші не літають.

— Гаразд, птаху, — сказала вона. — Лети звідси, але більше не потрапляй мені на очі!

Бат з полегшенням вилетів з нори й пообіцяв собі бути обережнішим. Але вже за кілька днів його цікавість знову завела в біду. Цього разу він заблукав і потрапив у нору іншої ласки — Ласуні.

Ласуня була відомою в лісі як запекла ворогиня птахів. Побачивши Бата, вона відразу підскочила і схопила його.

— О, ти птах! — сказала Ласуня, облизуючись. — Я не терплю птахів і зараз же тебе з’їм!

Бат швидко зорієнтувався й заперечив:

— Ні, ні, пані Ласуне, ви помиляєтеся! Я не птах. Погляньте уважніше — чи бачили ви птаха без пір’я? Я миша, звичайна лісова миша.

Ласуня задумалася. Дійсно, Бат не мав пір’я, як у птахів, а її гнів був спрямований лише проти пернатих.

— Ну, раз ти миша, то я тебе відпущу, — сказала вона. — Але більше не з’являйся тут!

Бат знову вирвався на волю й полетів назад до свого темного куточка. Цього разу він твердо вирішив бути уважним і не потрапляти до чужих нір.

Кінець.