Як білочка Яна знайшла маму

Запах може багато нагадати. Коли ти вдихаєш аромат спеченого пирога, можливо, згадаєш недільний день у бабусі, яка так любила пекти. Коли ти вдихаєш аромат квітів, можливо, згадаєш маму, яка так любила ставити квіти у вазу на вікні. Різні запахи означають різні спогади. У цьому переконалася і маленька білочка Яна.

Коли білочка Яна народилася, її мама дуже любила арахісове масло. Оскільки вона часто їла його і від нього пахли її лапки, білочка Яна з народження любила запах масла. Він нагадував їй маму. Коли Яна обіймала маму, це було так, ніби вона занурювалася в солодкий аромат.

Одного разу цей аромат навіть врятував її. Це сталося під час дощового післяобіддя. Потоки дощу лилися з хмар вниз на землю. Вода в лісі піднімалася, і тваринки допомагали одна одній сховатися або піднятися на найвищі гілки. По лісі було чути лише крики: «Сюди, йди сюди! Я допоможу тобі! Вилазь нагору! Подай мені лапку!» Тваринки намагалися втекти від води, яка піднімалася і текла по лісових стежках. Сховатися намагалася і білка Яна. І їй це вдалося. Вона видерлася на найвищу гілку разом з іншими білками. Вони міцно трималися за дерево, чекали, поки перестане дощити, вода трохи заспокоїться і потім спаде.

Це тривало деякий час, але зрештою вода почала відступати. Через деякий час прилетіли пташки і повідомили тваринкам: «Земля суха, можете злізти з дерев. Це безпечно. Ми все облетіли і перевірили.» Тваринки вийшли зі своїх схованок, злізли з гілок і пішли подивитися, яку шкоду завдала вода. Деякі тваринки шукали навіть своїх друзів або братів і сестер. Бо коли почався дощ, всі швидко сховалися в різних місцях. І білочка Яна шукала свою маму.

Стрибала по деревах і кликала: «Мамо, де ти?!» Незабаром білочка Яна вже була втомлена. Вона обшукала, мабуть, усе. Сумно сіла на кінець гілки і не знала, що робити далі. Раптом вона відчула носиком дивний запах. Один, потім інший і знову інший. Лісом після дощу ширяли різні запахи. Від квітів, від моху, від папороті, від грибів. У ту мить білочка Яна це зрозуміла. «Ну звісно, знайду маму за запахом. Вона єдина пахне арахісовим маслом», подумала білочка і відразу стрибнула на іншу гілку. Підняла носик на найбільшу висоту і вдихнула всі запахи, які неслися лісовим повітрям. Потім пробувала на іншій гілці і на іншій, поки одного разу дійсно не відчула трохи арахісового масла. Білочка Яна вдихнула носиком ще раз. Вона стрибнула туди, де відчувала знайомий запах, і знову вдихнула носиком якомога глибше.

Запах арахісового масла посилювався. Білочка прискорилася. Вона стрибала і вдихала, стрибала і вдихала. Йшла за запахом своєї мами. На гілках вона знайшла маму. Та озиралася на всі боки і шукала свою білочку Яну. Коли вони побачили одна одну, стрибнули на дерево і міцно обійнялися. Білочка Яна була щаслива. Занурила свою голівку в мамині обійми і знову відчула той знайомий аромат арахісового масла.