Як астролог у яму потрапив

Давно в одному селі жив чоловік на ім’я Дмитро. Він був переконаний, що може читати майбутнє, дивлячись на зорі. Люди називали його астрологом, і часто зверталися до нього за порадою. Дмитро цілими ночами проводив під зоряним небом, уважно вдивляючись у височінь, і мріяв розкрити всі таємниці світу.

Одного вечора, коли небо було чисте, а зорі світили особливо яскраво, Дмитро вирушив за село. Його очі були прикуті до неба, а думки – до передбачень. Він нашіптував: – Завтра станеться щось велике… Чую це в розташуванні зірок!

Та поки Дмитро намагався побачити майбутнє, він зовсім забув про теперішнє. І раптом – плюх! – він упав у глибоку криницю, що стояла просто на його шляху.

– Ой, рятуйте! – закричав Дмитро, захлинаючись водою й намагаючись вибратися з брудної ями. – Допоможіть, хто-небудь!

Його крик почув Василь, сусід, який саме повертався додому. За кілька хвилин біля криниці зібралися й інші односельці. Вони витягли Дмитра з ями, весь він був мокрий, із голови до ніг вкритий болотом.

Василь підморгнув іншим і, сміючись, сказав: – Дмитре, ти ж дивишся на зорі і бачиш майбутнє, а своєї ноги перед собою не помітив! Чи не час подивитися на те, що тут, під носом?

– А може, ти просто перевіряв, чи є життя в криниці? – жартома додала Марія, господиня з сусіднього двору.

Дмитро зніяковів, але спробував виправдатися: – Я… я шукав важливі відповіді!

Тоді найстарший у селі, дід Андрій, серйозно мовив: – Дмитре, запам’ятай: якщо не навчишся бачити те, що в тебе під ногами, то й зорі тобі не допоможуть. Дбай про малі речі, і великі самі стануть на місце.

Дмитро кивнув, подумавши про мудрі слова. Відтоді він більше дивився не лише на небо, але й на землю під своїми ногами.

Кінець!