Вовк в овечій шкурі

У дрімучому лісі, де дерева сягають високо в небо, жив хитрий і голодний вовк. Як він не намагався, йому ніколи не вдавалося підібратися до апетитних овечок на сусідній галявині. Щоразу, коли він підкрадався, вівці або відразу впізнавали його й тікали, або пильний пастух проганяв його із собаками.

Одного разу вовка осяяла ідея. Якщо я буду схожий на вівцю, можливо, мене не помітять, — подумав він.

Він знайшов шерсть вівці, яка померла, і натягнув її на своє пухнасте тіло. Тепер він виглядав як справжня вівця, принаймні на перший погляд.

Перевдягнений вовк повільно наблизився до отари. Баа, — сказав він тихо, щоб не привертати уваги. Вівці, які мирно паслися, нічого не помітили. Він не міг повірити у свою удачу!

Це спрацює! — подумав він.

Коли настав вечір, вовк пішов за вівцями до стайні. Пастух не помітив непроханого гостя, коли перераховував овець перед тим, як зачинити двері стайні.

Вовк терпляче чекав, поки всі затихнуть. У темряві він підкрався до однієї з овець. Тепер ти моя, — подумав він і облизав губи.

Але саме в цей момент до стайні повернувся пастух. Він забув відібрати вівцю для продажу на ринку для наступного ранку. Не впізнавши вовка, пастух потягнувся до нього й потягнув його за шерсть. Вовк був настільки здивований, що не рухався.

Коли пастух відтягнув овечу шкуру, він ледве повірив своїм очам.

Вовк! — вигукнув він із переляку. Так Вовк був спійманий, і його план провалився.

Пастух викликав своїх собак і вони напали на вовка. Вовк зойкнув від болю і страху. Та зрозумів, що зробив велику помилку, хотів обдурити всіх, але сам став жертвою своєї хитрості.