Вовк та кравець

Раз кравець ішов лісом. Його і напав вовк та й питав:

– Хто ти?

– Кравець.

– Ну, поший мені кожух, а то з’їм.

А кравець каже:

– Лягай, я зміряю.

Вовк ліг, а кравець як зачав його пороть аршином. Доки бив, поки уже вовк і не встане. Кравець узяв та й хвіст одірвав. Ото і кожух вовкові!

Лежав, лежав вовк; днів через три оклигав. І зібрались раз вовків багато та і пішли до чоловіка овець красти. А у його здорово двір обгорожений. Вони усе один на одного лягають. Лягали, поки аж рівна куча стала із стіною. А куций вовк на споді (той, що кравець хвіст одірвав). А хазяїн вийшов надвір та як чхне. Ачхи! А куций вовк думав, що то кравець каже: Аршин! Та як пручнувся із споду, а вовки усі як заторохтіли та й повбивалися. А куций утік в ліс.