Вовк і Кіт

Гналися якось мисливці з собаками за вовком — от-от наздоженуть. Рятуючись, заскочив вовчисько на чиєсь подвір'я, побачив кота й ну благати його: — Котику, голубчику, порятуй мене, допоможи сховатися від мисливців. Женуться за мною. — Біжи до сусіди Криша,— каже кіт.— Він добрий, кожному допоможе. — Не можна мені до нього бігти,— відповідає вовк,— якось по весні я в нього барана зарізав. — Ну, тоді Юріса попроси. — Не допоможе мені Юріс. Я в нього козу з'їв, він мені цього ніяк не забуде. — Що ж,— каже кіт,— піди Клавса попроси. — Що ти! Я йому й на очі боюся попадати — в нього я не одне ягня вкрав. — То, може, Яніс тебе порятує? — Е, ні! Нема чого й сподіватися! Я в Яніса теля задушив. — Добре ж ти всім насолив,— сказав кіт. Не буде тобі тут порятунку. Недарма кажуть: що посіяв, те й пожнеш.