Ворон Варко і його урок

Жив собі у великому лісі сильний і гордий орел на ім’я Орест. Він був наймогутнішим птахом у всьому краю. Його широкі крила міцно несли його в небеса, а гострий зір дозволяв бачити найменший рух на землі з великої висоти.

Одного разу, коли Орест кружляв над лісом у пошуках здобичі, він помітив невеликого зайця, що стрибав серед трави. Орел миттєво кинувся вниз, наче стріла, і зловив свою здобич.

Побачив це ворон на ім’я Варко, який сидів на високому дереві неподалік. Варко завжди захоплювався силою і величчю Ореста і мріяв бути таким же могутнім.

Якби я міг полювати, як Орест, усі б мене поважали, — думав Варко. Він вирішив, що також зможе зробити такий подвиг. Побачивши на землі маленького ягняти, Варко злетів із дерева і, наслідуючи Ореста, кинувся вниз, сподіваючись зловити ягня.

Але Варко був не таким сильним, як Орест. Його крила були меншими, а пазурі не такими гострими. Коли він спробував підняти ягня, то зрозумів, що не може навіть зрушити його з місця. А тим часом пастух, що пас отару, помітив невдачливого мисливця. Він підійшов і, побачивши, як Варко безпорадно борсається на землі, зловив його та відніс додому.

Варко зрозумів свою помилку. Вдома пастух показував ворона дітям, розповідаючи, як той хотів бути, як Орест, але йому це не вдалося.

Треба знати свої сили та можливості, — подумав Варко, сидячи в клітці. І з того часу він більше не намагався наслідувати інших, а був вдячний за те, ким він є.

Кінець!