Водяник і Франта, який не вміє плавати

За містом, одразу біля скель, розкинувся великий ставок. Він був дуже глибокий, плавало там кілька коропів і сомів, навколо нього стрибало кілька жабок, а на самому дні ставка жив водяник. Це був дуже добрий зелений чоловічок. Він доглядав за рибами, прибирав у своєму ставку, щоб там було чисто, і стежив, щоб нічого не трапилося біля ставка. Не раз він навіть рятував комусь життя. Це сталося зовсім недавно.

Почалися перші теплі дні. Сонечко світило і гріло більше, ніж зазвичай. Такою погодою хотіли скористатися і діти з міста. Одразу після школи вони не чекали ні хвилини і побігли до ставка. Вони принесли з собою пікнікові ковдри та м’яч. Деякі діти грали на ковдрі, інші бігали навколо ставка і спостерігали за жабками. Інші кидали м’яч. І за всім цім  спостерігав  водяник. Він не спускав очей з жодної дитини. Він стежив, щоб діти не наробили шкоди і щоб з жодною нічого не сталося. Здавалося, що сьогодні їх чекає чудовий день біля ставка.

Раптом хлопчик впав у воду. Він біг за м’ячем і не помітив, що занадто близько до води. Він потягнувся за м’ячем, похитнувся і впав прямо туди, де найбільша глибина. Коропи підтримували його знизу і намагалися плисти під ним, щоб допомогти йому триматися на поверхні. Але хлопчик тільки махав руками, бив ногами і хапав повітря. Водяник не чекав ні хвилини і стрибнув у воду. Витягнув хлопчика на берег і перевіряв, чи все з ним гаразд.

«Це наш друг Франта! Дякуємо, водянику, дуже тобі дякуємо!» кричали діти, які підбігали до друга один за одним. «Ти повинен бути обережним, коли граєшся біля ставка. Що якби я не побачив, як ти впав?» трохи ще сердився водяник.

«Вибач, водянику. Я не вмію плавати,» захлинався Франта. Водяник подивився навколо, біля них вже стояли всі діти, і голосно запитав: «Хто з вас ще не вміє плавати, нехай підніме руку!» З усіх дітей підняли руку троє.

«Діти, якщо ви хочете гратися біля мого ставка, вам потрібно навчитися плавати. А я вас цьому навчу. Завтра після школи приходьте до води. І почнете вчитися», – рішуче сказав водяник. Діти були в захваті. Вони навчаться плавати, і ще й сам пан водяник їх навчить. Це буде чудово!

І як водяник пообіцяв, так і сталося. Діти, звичайно, все пояснили батькам вдома, і наступного дня всі прийшли до ставка. Троє з них мали купальники, а інші просто сиділи навколо берега і все спостерігали. Водяник спочатку все пояснив трьом неплавцям, а потім показав їм у ставку, де вони можуть дістати до дна. Він показував їм різні техніки плавання, підбадьорював їх і постійно тренувався з ними. Діти регулярно ходили до ставка, слухали кожну пораду від водяника і дуже старалися триматися на поверхні.

Через кілька тижнів водяник вже не мусив їм допомагати. Вони навчилися плавати. Франта і його друзі були такі щасливі! Водяник був гордий за них. Діти не здалися і старалися. Цього було достатньо, щоб навчитися.

Сьогодні за містом одразу біля скель все ще той самий ставок. Там все ще живе добрий водяник, він стежить за всім і туди все ще ходять діти. Тільки Франта і його друзі трохи підросли. Але Франта ніколи не забуде, що для нього зробив водяник.