Вінс та Ельфи-збирачі

Настала ніч. На небі засяяв місяць, довкола нього заблищали зірочки, а у віконцях вже було темно. Кожен у місті вже спав, бо вже була дуже глибока ніч. Не дивлячись на це, тихе шарудіння можна було почути з-під ліжка у кімнаті одного хлопчика, Вінса.

Вінс був розумним хлопчиною, який любив займатися спортом і майструвати. Але він був дуже неохайним, тому закидував під ліжко все, що вважав сміттям. Це і обгортки від жуйки, і шматочки печива, зламані колеса від іграшкових машин, і багато чого ще. Через те, що він закидував туди сміття і зламані речі, туди часто приходили ельфи-збирачі.

Ці ельфи були малесенькими і геть чорними, щоб їх ніхто не помітив. Вони зʼявлялися у місцях, де було дуже брудно, і збирали всіляке сміття, бо їм все могло стати при нагоді. Це все вони забирали до своїх схованих домівок. Але завжди, коли вони зʼявлялися у чийсь кімнаті і збирали сміття, вони забирали щось не з сміття, наприклад, не зламану іграшку. Коли ці ельфи зʼявилися у кімнаті Вінса, вони не могли повірити своєму щастю.

«Це рай! Скільки речей, як пречудово! Ми прекрасно проведемо час», раділи ельфи під ліжком Вінса. І тому, поки всі спали глибокої ночі, під ліжком Вінса все шаруділо. Ельфи забирали все, що тільки могли знайти. Але, як і завжди, вони забрали найулюбленішу іграшку Вінса – прегарну машинку, бо хлопчик залишив її на підлозі.

Зранку, коли Вінс прокинувся, то почав мацати підлогу рукою, бо шукав свою машинку. Але він не міг її ніде знайти. Він обшукав всю кімнату, але машинка наче розчинилася у повітрі. Наступної ночі він залишив на підлозі конструктор, і він також зник. А наступної ночі під його ліжко залетіла ракета, і теж зникла. Так продовжувалося якийсь час. Що б хлопчик не прибрав на місце, зникало, і він ніде не міг то знайти.

Вінс вирішив дізнатися, що відбувається, тому вирішив цієї ночі не лягати спати. Він буде дивитися і може щось помітить. Глибокої ночі його очі вже закривалися від втоми, але він намагався не заснути. Він ліг у ліжко і чекав. Раптово під його ліжком був спалах світла, і потім він почав чути шуркотіння і грюкотіння. Він обережно нахилився і зазирнув під ліжко, і очам своїм не повірив.

Він побачив чорних чоловічків, які бігали туди-сюди під його ліжком і збирали його речі. Він так здивувався, що впав з ліжка. Ельфи завмерли там, де були, з повними руками і рюкзаками речей, і вирячилися на хлопчика, який лежав на підлозі, і почали перешіптуватися: «Думаєш, він нас бачить? Що нам робити?» Хтось відповідав: «Не рухайся, може він нас не помітить».

«Але ж я вас бачу. Що ви тут робите, це моє!» відповів Вінс. Ельфи всі перелякалися і були у шоці. Та що тепер було робити, прийдеться сказати хлопчику правду.

Тож вони сказали на свій захист: «Але ж ти сам викидаєш ці речі, Вінс. Ми ельфи-збирачі, і ми ходимо вночі по кімнатам дітей і шукаємо речі, які діти викинули або не прибрали. Ми їх забираємо. Це наша робота, і нам подобається те, що ми забираємо». «Але я не викинув їх», протестував Вінс. «Може й ні, але ти і не прибирав їх, а закидав під ліжко. А так зі своїми речами не поводяться».

Вінс задумався над цими словами. Він зрозумів, що ельфи мали рацію, тому пообіцяв їм, що все поприбирає, щоб ельфам більше не прийшлося приходити до його кімнати. Він зробив все, як пообіцяв. З тих пір, ніхто не бачив жодної речі не на своєму місці в кімнаті Вінса. Це все тому, що він дуже боїться, що ельфи заберуть їх вночі.