Вільшаний король

Хто пізно так мчить у час нічний?

То їде батько, з ним син малий.

Чогось боїться і мерзне син –

Малого тулить і гріє він.

– Чому тремтиш ти, мій сину, щомить?

– Король вільшаний он там стоїть!

Він у короні, хвостатий пан!

– То, сину, вранішній туман!

Любе дитя, до мене мерщій!

Будемо гратись в оселі моїй,

Квіти прекрасні знайду тобі я,

У злото матуся одягне моя!

– Мій тату, мій тату, яке страшне!

Як надить вільшаний король мене!

– Годі, маля, заспокойся, маля!

То вітер колише в гаю гілля!

Хлопчику любий, іди ж до нас!

Дочки мої у танку в цей час,

Дочки мої тебе вийдуть стрічати,

Вітати, співати, тебе колихати!

– Мій тату, мій тату, туди подивися!

Он королівни вільшані зійшлися!

– Не бійся, мій синку! Повір мені:

То верби співають у далині!

Мені, хлопче, люба краса твоя!

З неволі чи з волі візьму тебе я!

– Мій тату, мій тату, він нас догнав!

Ой, як болюче мене він обняв!

Батькові страшно, батько спішить,

В руках його хлопчик бідний кричить.

Насилу додому доїхав він,

В руках його мертвий лежав його син...