Велике і мале

У корови Лиски народилось Телятко. Воно ще маленьке, але вже вибрикує. Припало Телятко до матері, напилось молока, й захотілось Теляткові погуляти.

Пішло воно по двору, дивиться – сидить маленьке звірятко. Доторкнулось Телятко до маленького звірятка, а на ньому пух м’який-м’який, ще м’якший, ніж материнське вим’я.

Дивиться маленьке звірятко на величезного звіра – теля, прищулилось і сидить собі тихо-тихо.

– Хто ти такий? – запитує Телятко.

– Я стара Кролиця, – відповідає маленьке звірятко.

– Невже ти стара Кролиця? – здивувалось Телятко. – Значить, у тебе й дітки є?

– Є в мене маленькі дітки – кроленятка. А ти хто?

– Я маленьке Телятко, – відповіло Телятко. – Я тільки що народилось.

– Невже ти тільки що народилось? – здивувалась стара Кролиця. – Дивно: ти ж ще маленьке, а вже таке велике…

– А ти вже стара мати, а така маленька,– ще більше здивувалось Телятко. – Невже все на світі таке дивне?