Ведмежі гонщики

За сімома скелями і сімома горами існує ведмежий ліс. Вже з назви можна здогадатися, що там живуть лише ведмеді. Малі і великі. Вони живуть там у великих родинах. Вони роблять усе разом. Вони разом збирають запаси їжі, разом лягають на зимовий сон і допомагають один одному будувати барлоги. А коли приходить весна, вони влаштовують різні змагання та конкурси, щоб розважитися і розім’яти м’язи після довгого зимового відпочинку.

Цього року було не інакше. Ледве ведмеді прокинулися після довгої зими, потягнулися, потерли очі, роздивилися навколо і вже придумували, які змагання влаштувати. Через деякий час вони домовилися, що цієї весни відбудеться біг з перешкодами. Бігтимуть від першого дерева в лісі через печеру, навколо ведмежої скелі і під зламаними гілками, аж знову до першого дерева. Усі були такі раді, що швидко домовилися і в усьому погодилися.

Тепер усі ведмежі учасники мали час на підготовку. Перш ніж відбудеться біг з перешкодами, вони повинні трохи потренуватися і набратися енергії та сили. І так усі почали шукати в лісі найкращу їжу. Один ведмідь їв лісові ягоди, а інший шукав приховані гриби та корінці. Серед усіх цих ведмедів був один, який мав свій особливий метод. Він знайшов сміттєві баки і вибирав з них лише нездорові речі. Залишки тістечок і печива і взагалі всі залишки, що там хтось із людей викинув. Все гарненько зібрав, сів під деревом і просто їв.

Повз нього пробіг чорний ведмідь. Тренувався на змагання і намагався бігти якомога швидше. Але коли побачив свого ведмежого друга, як той сидить і їсть самі солодощі, зупинився і каже: «Що ти робиш? Так ти цей перешкодний забіг, мабуть, не добіжиш. Так не можна. У тебе болітиме живіт. Це нездорово.” “Можливо нездорово, але дуже солодко. І це того варте,” відповів ласун ведмідь під деревом і облизав свою лапу. Чорний ведмідь лише похитав головою і сказав: “Я тебе попереджав.” А потім побіг далі.

Через деякий час настав великий день. День, коли мав відбутися біг з перешкодами. Всі ведмежі учасники були готові на стартовій лінії біля першого дерева. Там стояли поруч і чорний ведмідь, і той ласун, який їв усі відходи. Всі були в напрузі. Вони чекали, готові вибігти, поки не було дано старт. Ведмеді вибігли, і гонка почалася.

Всі старалися. Вони перестрибували шишки, пробігали печеру, обирали повороти. Але через деякий час щось сталося. Ласун ведмідь почав сповільнюватися. Він тримався за живіт і не міг нормально дихати. Йому було погано. Всі ласощі та нездорові речі перемішалися в його животі і тепер тиснули. Ласун ведмідь сів біля скелі і не міг бігти далі. Йому було дуже боляче. У ту мить повз нього пробіг чорний ведмідь. Спочатку він просто пролетів. Але йому стало шкода його, тому він повернувся до ласого ведмедя. Допоміг йому встати. Підтримав його і разом вони повільно дійшли до фінішу.

Чорний ведмідь, хоча сумлінно тренувався і їв здорову їжу, не виграв змагання. Але він мав гарне відчуття, що не залишив друга біля скелі. Те, що він допоміг йому, було для нього найбільшою нагородою. А що  ведмідь ласун? Був дуже радий, що чорний ведмідь повернувся за ним і що тільки завдяки йому дійшов до фінішу. А також ніколи не забував про те, що їсти тільки солодощі не корисно.