Усе шкереберть

Жила собі на світі ворона Аліса. Більш ледачої ворони годі й шукати. Іноді вона засинала прямо на льоту, і їй снилися найдивовижніші сни.

Одного разу вона так міцно заснула, що полетіла шкереберть, хвостом уперед, і, поки летіла, їй наснився сон – сон шкереберть...

Кіт Мурр любив ловити мишей. Він побачив у кошику з білизною двох мишок і потихеньку підкрався до них.

– Дивись-но, он кіт! – сказала одна мишка другій. – Зараз ми його зловимо!

Мурр здивувався. Що за дурниці! Хіба миші полюють на кішок? – подумав він.

Але коли миші погналися за ним, він від подиву побіг геть, не оглядаючись.

Ну і життя, все йде шкереберть! – подумав Мурр.

Тут йому назустріч вибіг величезний пес Гав. Гав сердито загарчав на Мурра.

Мурр готовий був уже втекти і сховатися на дереві, але раптом подумав: Якщо все у цьому світі йде шкереберть, Гав сам втече від мене.

І Мурр кинувся на Гава, а Гав, зрозуміло, мерщій тікати.

Дива відбуваються у цьому світі! – подумав Мурр. – Кішки полюють на собак, миші – на кішок. В житті не зустрічав нічого подібного!

Тут він подивився на дорогу і побачив молочника, візок та коня.

Візок тягнув молочник, а кінь сидів на візку і поганяв його: Нн-оо! Молочникові доводилося поспішати.

Потім Мурр зустрів двох дітей з батьками. Діти сварили своїх батьків:

– Ах ви бешкетники! От прийдемо додому – й одразу ж у ліжко, без вечері!

– У-у-у, ми більше не будемо! – пхинькали батьки.

Вже стемніло, але замість місяця і зірок на небі світило сонце.

Адже зараз ніч, – подумав Мурр. – А вночі світять зірки і місяць, до чого ж тут сонце?

– Ану, йди! – сказав він сонцю.

– Не піду, – сказало сонце. – У цьому світі все йде шкереберть, і я світитиму вночі. Тоді вдень у мене залишиться час погратися.

Що ж далі буде? – із страхом подумав Мурр.

Тут він випадково підвів голову і побачив Алісу, що летіла шкереберть, хвостом уперед.

– Гей, Алісо! Прокинься! – крикнув він.

Аліса прокинулася, перекинулася і полетіла далі, наче так і було. І одразу ж сонце зайшло, засвітили місяць і зірки, кінь молочника сам потяг візок, Гав погнався за Мурром, а Мурр – за мишами, поки вони не сховалися знову в кошику з білизною. Мурр зголоднів і поспішив на кухню поласувати рибкою і молоком.

А ледача Аліса повернулася у своє гніздо на самісінькій верхівці дерева, умостилася зручніше і заснула.

– Карр! – сказала вона, засинаючи. – Який кумедний був сон!