Три сини

Жила собі якось родина Мати, батько і три сини. Не було у них нічого Окрім старої хатини. Батько працював у пана Прокидався дуже рано. Мати всю хатню роботу Від суботи до суботи. А три сини, як звіринець Від нудьги та й все сварились. Якось батько захворів Та й покликав він синів: – Годі ледарі вам спати Краще йдіть ви працювати. Ой прокинулись так рано Та й пішли вони до пана А той пан та й ферму мав Що робити їм сказав: – У хліву лежать мішки Треба їх перенести. По однім на плечі брати Обережно поскладати. Старший син перший зайшов Взяв найменший він мішок. Середньому средній дістався Що би він не підірвався. А найменший, найслабіший Залишився та й найбільший. Йдуть вони, а спину рве – Старший ледь мішок несе. Середній брат під ніс пихтить, А молодший аж біжить. Знов зайшли вони у хлів Що би взять собі мішків. Знов у них та сама схема – Знов одна і та ж проблема. Цілий день мішки носили Витратили купу сили. Старший: – Все, не можу більше Відпочити треба трішки. Середній: – Я з тобою згоден Тяжко на оцій роботі. А молодший хоть би що: – Я б іще відніс мішок. – Щось не так, давай поглянем, Що ми цілий день носили. Найслабіший не зморився, Найсильніший та й без сили. Підійшли та й розв’язали, По мішкам позаглядали. Старший син носив пшеницю У маленькому мішку. Соняшник – середньому мішку. А молодший, найслабіший, У найбільшому мішку Цілий день як навіжений У мішках носив траву. Почали вони сваритись За мішки ледве не битись. Та й почув весь галас пан: – На сьогодні досить вам Ось за вашу працю плата Ось вам юнаки зарплата. На столі лежать мішечки Більший, средній та найменший. Старший брат без роздумів Взяв мішечок та й побільше: – Я найтяжче працював. Я найбільше заробляв. Средній звісно ж средній взяв, Бо по средньом заробляв. А молодшому найменше, Щоб носилося найлегше. От прийшли вони додому Та й заглянули в мішечки. Від побаченого в них Та й загуркало сердечко. От засунув старший руку Звідти п’ятаки дістав. А самий середній брат Все по десять собі мав. А найменший, ой найменший, Ну що вам сказати – Тримав всі по п’ятдесят. Треба вміти заробляти. Знову крики, знову чвари: – Батьку, як це так. Цілий день я працював – Заробив п’ятак. Де ж ця справедливість, батьку? Поясни, щоб стало легше. Я носив мішки найтяжчі – Заробив найменше – Ой сини, мої сини, більше так не треба. Весь цей час ви працювали, думавши лише про себе. Треба було розділити, порівну усе носити. Ви ж ніби одна родина, ви ж мої, мої три сини. В одній хаті ви живете, За однім столом їсте. Один батько, одна мати Що потрібно ще. Не подумав про свого – Захотів схитрити. Пам’ятай, що доля також Може підловити. Шматочок літа (В. Сухомлинський) Зайчик хвалько і маленький чарівник (Євген Дмитренко Лінивий) Середня оцінка: 4 жолудів. Кількість голосів: 35 Поділіться в соцмережах: Більше цікавих матеріалів Лікар Усезнай (Брати Ґрімм) Крихітка Єнот і той, хто сидить у ставку (Ліліан Муур) Два хитруни (ефіопська казка) Казка про котика та півника (українська народна казка) Як дружина втішала чоловіка (арабська казка) Чоловік-господарка (норвезька казка) Зандан-музикант (бурятська казка) Пастушок (французька казка)

Жила собі якось родина

Мати, батько і три сини.

Не було у них нічого

Окрім старої хатини.

Батько працював у пана

Прокидався дуже рано.

Мати всю хатню роботу

Від суботи до суботи.

А три сини, як звіринець

Від нудьги та й все сварились.

Якось батько захворів

Та й покликав він синів:

– Годі ледарі вам спати

Краще йдіть ви працювати.

Ой прокинулись так рано

Та й пішли вони до пана

А той пан та й ферму мав

Що робити їм сказав:

– У хліву лежать мішки

Треба їх перенести.

По однім на плечі брати

Обережно поскладати.

Старший син перший зайшов

Взяв найменший він мішок.

Середньому средній дістався

Що би він не підірвався.

А найменший, найслабіший

Залишився та й найбільший.

Йдуть вони, а спину рве –

Старший ледь мішок несе.

Середній брат під ніс пихтить,

А молодший аж біжить.

Знов зайшли вони у хлів

Що би взять собі мішків.

Знов у них та сама схема –

Знов одна і та ж проблема.

Цілий день мішки носили

Витратили купу сили.

Старший:

– Все, не можу більше

Відпочити треба трішки.

Середній:

– Я з тобою згоден

Тяжко на оцій роботі.

А молодший хоть би що:

– Я б іще відніс мішок.

– Щось не так, давай поглянем,

Що ми цілий день носили.

Найслабіший не зморився,

Найсильніший та й без сили.

Підійшли та й розв’язали,

По мішкам позаглядали.

Старший син носив пшеницю

У маленькому мішку.

Соняшник – середньому мішку.

А молодший, найслабіший,

У найбільшому мішку

Цілий день як навіжений

У мішках носив траву.

Почали вони сваритись

За мішки ледве не битись.

Та й почув весь галас пан:

– На сьогодні досить вам

Ось за вашу працю плата

Ось вам юнаки зарплата.

На столі лежать мішечки

Більший, средній та найменший.

Старший брат без роздумів

Взяв мішечок та й побільше:

– Я найтяжче працював.

Я найбільше заробляв.

Средній звісно ж средній взяв,

Бо по средньом заробляв.

А молодшому найменше,

Щоб носилося найлегше.

От прийшли вони додому

Та й заглянули в мішечки.

Від побаченого в них

Та й загуркало сердечко.

От засунув старший руку

Звідти п’ятаки дістав.

А самий середній брат

Все по десять собі мав.

А найменший, ой найменший,

Ну що вам сказати –

Тримав всі по п’ятдесят.

Треба вміти заробляти.

Знову крики, знову чвари:

– Батьку, як це так.

Цілий день я працював –

Заробив п’ятак.

Де ж ця справедливість, батьку?

Поясни, щоб стало легше.

Я носив мішки найтяжчі –

Заробив найменше

– Ой сини, мої сини, більше так не треба.

Весь цей час ви працювали, думавши лише про себе.

Треба було розділити, порівну усе носити.

Ви ж ніби одна родина, ви ж мої, мої три сини.

В одній хаті ви живете,

За однім столом їсте.

Один батько, одна мати

Що потрібно ще.

Не подумав про свого –

Захотів схитрити.

Пам’ятай, що доля також

Може підловити.