Три бажання

В одному далекому містечку жив хлопчик Мишко з дуже добрим серцем. Звісно, жив він не сам, але влітку часто нудьгував. Мама щодня їздила на роботу й поверталася лише пізно ввечері, тато часто бував у відрядженнях, а друзі-однокласники роз’їхалися на канікули до моря та різних курортів.

Тож Мишко багато часу проводив на прогулянках. Одного дня він проходив неподалік густого лісу й раптом помітив між деревами дивний вогник.

Мама не раз казала хлопчикові самому до лісу не ходити, та цього разу цікавість виявилася сильнішою за заборону.

Не вагаючись, Мишко рушив слідом за загадковим світлом. Воно привело його на невеличку галявину — і там хлопчик побачив щось неймовірне!

У павутинні заплуталася дивовижної краси метелик. Він був завбільшки з долоню, а може, навіть більший. До нього вже підповзав величезний павук.

Хтось інший на місці Мишка, мабуть, злякався б і втік. Але наш герой був сміливим. Він схопив із землі палицю й відігнав страшного павука.

Та щойно небезпека минула, метелик несподівано зник.

А за мить посеред галявини з’явилася прекрасна дівчина в довгій сукні з ніжними крильцями за спиною.

— Дякую тобі, мій рятівнику, — промовила вона дзвінким голосом. — Ти знайшов мене й урятував, тому я подарую тобі три бажання. Чого ти хочеш?

Мишко навіть протер очі рукою.

Та незнайомка нікуди не зникла.

Тоді хлопчик широко всміхнувся, заплющив очі й загадав:

— Хочу трансформера. З нової колекції!

— Увечері матимеш свого трансформера. Чого бажаєш іще?

Мишко замислився.

Бажання — річ серйозна. Не можна ж витрачати їх на всілякі дрібниці. У книжках він читав, що справжнє диво може трапитися лише раз у житті.

— Я хочу… Хочу, щоб мамі й татові не доводилося так багато працювати, — твердо сказав хлопчик.

На вустах феї з’явилася лагідна усмішка.

— Чудовий вибір. А третє бажання?

— А розкажи мені все-все про магію! — не втримався Мишко.

— Усього-всього я тобі не розповім, але можеш запитати те, що найбільше тебе цікавить. І нехай це навіть не буде бажанням.

Хлопчик одразу пожвавішав.

— Хто ти? Ти справжня фея? А де інші феї? Чому я ніколи раніше вас не бачив?

У веселих очах дівчини раптом промайнув смуток.

— Так, я справжня фея. Нас багато, але ми живемо у власному чарівному світі, куди людям потрапити не можна. Лише я одна мандрую вашим світом. Колись мене прокляли.

— Прокляли? — здивувався Мишко.

— Одного разу я зустріла могутнього чаклуна. Він зажадав, щоб я виконала його бажання. Я відмовилася йому допомагати, а він розгнівався та наклав на мене закляття. Відтоді я не можу повернутися додому й мушу залишатися на Землі, виконуючи людські бажання…

Фея сумно опустила голову.

Мишко дивився на неї й уже не думав ані про іграшки, ані про магічні таємниці.

Він підбіг до феї та лагідно погладив її по голові.

— Не сумуй! Знаєш що? Нехай моїм третім бажанням буде твоє звільнення. Я хочу, щоб ти знову стала вільною!

Фея завмерла.

А потім радісно засміялася. Вона щиро подякувала хлопчикові, і її постать почала світитися дедалі яскравіше.

За мить фея розтанула в золотавому сяйві просто посеред лісової стежки.

Мишко залишився сам.

Та йому зовсім не було шкода свого третього бажання.

Увечері додому повернулася мама. Вона була радісною й одразу повідомила чудову новину:

— Мишку, нас із татом підвищили на роботі! Тепер нам не доведеться працювати так багато, і ми зможемо частіше бути вдома.

Хлопчик щасливо усміхнувся.

А потім мама простягнула йому подарунок.

У коробці лежав той самий трансформер із нової колекції, про якого він мріяв.

Усі три бажання здійснилися.

Та найціннішим для Мишка виявилося саме те бажання, яке він загадав не для себе.