Теремок

На краю зеленого лісу, там, де поле починається, стояв обличчям до сонечка теремок. Хто його там побудував, ніхто тепер не пам’ятає. Біжить повз мишка-норушка. Побачила теремок, зупинилася і питає:

— Теремок-теремок! Хто в теремі живе?

Ніхто не відгукується. Ось вона і увійшла і стала жити в теремку. Прискакала жаба-квакушка:

— Теремок-теремок! Хто в

теремі живе?

— Я, мишка-норушка, а ти хто?

— А я жаба-квакушка.

— Іди до мене жити.

Увійшла жаба, і стали вдвох жити. Прибіг зайчик:

— Теремок-теремок! Хто в теремі живе?

— Я, мишка-норушка, я, жаба-квакушка, а ти хто?

— А я зайчик-побігайчик.

— Іди до нас жити.

Стали вони утрьох жити. Прибігла лисичка:

— Теремок-теремок! Хто в теремі живе?

— Мишка-норушка, жаба-квакушка, зайчику-побігайчику, а ти хто?

— А я лисичка-сестричка.

— Іди до нас.

Забралася лисичка в теремок. Стали вони учотирьох жити. Прибіг дзига-сірий бочок, заглянув у двері і питає:

— Теремок-теремок! Хто в теремі живе?

— Мишка-норушка, жаба-квакушка, зайчику-побігайчику, лисичка-сестричка, а ти хто?

— А я дзига-сірий бочок.

— Іди до нас жити!

Стали п’ятеро жити. Раптом йде мимо ведмідь клишоногий. Побачив ведмідь теремок зупинився і заревів:

— Теремок-теремок! Хто в теремі живе?

— Мишка-норушка, жаба-квакушка, зайчику-побігайчику, лисичка-сестричка, дзига-сірий бочок.

— А я ведмідь-клишоногий!.

— Іди до нас жити.

Ведмідь і поліз в теремок.

Ліз-ліз, ліз-ліз — ніяк не міг влізти і говорить:

— Я краще у вас на даху житиму.

— Та ти нас розчавити!

— Ні, не роздавлю.

— Ну так вилазь!

Вліз ведмідь на дах і лише всівся і затріщав теремок, впав на бік і весь розвалився. Вибігли звірі, засмучені, не знають, де їм жити тепер. Але потім домовилися кожен по гілочці, та по колоді принести, щоб теремок заново змайструвати.

Прийнялися вони колоди носити, дошки пиляти — новий теремок будувати. Краще колишнього збудували! І стали дружно жити-поживати і добра наживати.