Сумний кріт Лео

На одній прекрасній галявині була ферма. І на цій великій фермі жили разом з фермером і його тваринки. Там можна було натрапити на маленьких конячок, рожевих веселих поросят, кудкудакаючих курочок чи сірих стрибаючих зайчиків. Там жив і сонний кріт, якого звали Лео.

Щодня тваринки разом на фермі стрибали, грали в хованки або співали пісеньки. Фермер дуже любив їх і радів, що тваринки так добре розуміються і граються разом. Тобто всі, крім крота Лео. Кріт Лео спав протягом дня.

Лео був великим соньком, особливо вдень. Часто йому снилося, як він теж грається разом з іншими тваринками на вулиці під сонечком. Він сподівався, що одного дня це здійсниться. Але те, що Лео був сонним вдень, мало свою причину. Вдень його дуже боліли очі, особливо коли світило сонечко. І тому він часто був сумний. Коли Лео був вночі не спав, йому було нудно, тому що його тварини-друзі спали, і він не міг ні поговорити з ними, ні погратися. Іноді вони починали розмовляти з ним вночі, але потім засинали від втоми.

Одного ранку, коли пташки вже весело щебетали на даху фермерського будинку, сонечко виглядало з-за дерев і сповіщало про прихід ранку, Лео знову пішов спати у своє маленьке ліжечко у своєму будиночку. Повільно ліг і сумно прошепотів під носом: «Ой, ой, чому я теж не можу гратися вдень! Чому мене болять мої оченята?» Якби тільки мене не боліло,” сказав сумно і повільно занурився в царство снів. Коли він заснув, йому наснився прекрасний сон, як він грає з іншими тваринами на дворі. Раптом його розбудив величезний шум! «Бум, Бум!» лунало звідкись… Наче щось стукало в його будиночок.

«Що це? Що відбувається?» вигукнув сонний кріт Лео. Обережно виглянув зі своєї схованки і побачив, що це лише поруч на дереві сова будувала свій будиночок, гніздечко.

«Привіт, я Лео», — представився кріт із примруженими очима. Сонце йому дуже заважало. Сова обернулася і відповіла: «Привіт, я твоя нова сусідка, мене звати Лука. Я тебе тут ще справді не бачила», — сказала сова. Лука була дуже розумною совою, настільки розумною, що вміла читати! Тому вона любила читати книжки і вже прочитала їх безліч. Кріт тому поділився з нею своєю проблемою. Він сказав їй, що його турбує те, що йому нема з ким гратися, тому що всі тваринки з двору сплять, коли він не спить, і навпаки, граються, коли він спить. Сова думала і думала, як допомогти маленькому Лео. Її турбувало, що він сумний. Тож вона лише читала цілими днями і розмірковувала, як допомогти своєму новому другові. Вона намагалася запитати поради у інших тварин, таких як курочки чи зайчики. Але вони лише хитали головами, не знали.

І раптом вона отримала чудову ідею! «Лео, Лео!» — кричала вона кроту одного літнього вечора, коли місяць вже красиво сяяв на небі, а зірки мерехтіли, як іскри над вогнищем. Кріт вибіг з будиночка, повний енергії після дня сну, а сова вже чекала на гілочці з книгою в руці. «Я буду читати тобі кожного вечора!» — сказала сова Лука. Лео дуже зрадів: «Ура, я більше не буду самотнім і не буду нудьгувати!»

А чому це так? Бо і сова — нічна тваринка і ще дуже мудра. Вона знає, що жодна тваринка не повинна бути самотньою і ще до того ж сумною. Адже кожному потрібен друг. І так вдень кріт і сова поспали, а ввечері разом читали захоплюючі історії, і іноді до їхніх вечірніх історій приєднувалися й інші цікаві тваринки з ферми.