Сонячна принцеса

Високо на небі нас щоранку вітає наша найяскравіша зірка, яка є найближчою до нас, людей на Землі. Ця зірка не лише пробуджує нас вранці і посилає до нас свої лоскотливі промені, але в теплі пори року, такі як квітуча весна і тепле літо, також приємно зігріває нас або навіть мучить своїми гарячими сонячними променями.

Ця зірочка називається Сонце. А на сонечку живе одна маленька принцеса, яку звуть Елеодора, що в перекладі означає «дар сонця».

Дівчина мала довге золоте волосся і білу сукню, всипану зірками. Ця принцеса живе на сонечку вже багато років. Окрім того, що вона співає і танцює на сонечку, у неї є важливе завдання. Вона сумлінно доглядає за сонечком і його променями. Саме вона стежить за тим, коли до нас надсилати теплі промені, коли гарячі, а коли ті, що не так сильно нас зігрівають.

Одного дня Елеодора весело наспівувала сонячним променям і розмірковувала, на який бік Землі сьогодні надіслати свої гарячі промені, а на який лише теплі.

Вона дивилася в телескоп і вголос розмірковувала: «Сонечко, отже, цим ми надішлемо промені», сказала сонечку і продовжила, «отже, ці мають зиму, їм хоч і надішлю кілька променів, але вони не будуть дуже теплі, щоб їм не розтанув сніг. А ці мають знову літо, тож я надішлю їм свої найтепліші промені, щоб їм було приємно плавати у воді!» Потім вона співала сонечку, яке їй усміхалося, і надсилала промені на землю. Промені від сонечка до нас приходили як якісь блискучі іскорки.

Коли вона через свій телескоп когось помітила. Хтось щойно кричав, що хоче зиму, а не літо. І при цьому некрасиво лаявся.

«Я не хочу літо, занадто спекотно, хочу краще зиму, дурне сонце!» — сказав Марк сердито, коли грався на лазанках. Йому не подобалося, що на нього пече сонце, і він ще й постійно бурчав під носом! Але це турбувало Елеодору, вона думала, що люди вдячні їй за її промені. І тому вона послала на всю землю, де живе хлопчик, промені, які справді не були теплими. У місті настала зима, навіть хмаринки збожеволіли і почався сніг. Уся країна дивувалася і не вірила тому, що відбувається, адже у них у липні зима! І тому що було холодно і літо пішло, навіть літні канікули скасували! Діти вже не мали літніх канікул, бо літа не було! Якби ж Марк ніколи не висловив свого бажання. До школи він справді йти не хотів.

«Будь ласка, сонечко, пробач мені!» — кричав Марк у небо, коли засинав вночі. Канікули ж він не хоче зіпсувати. «Будь ласка, тепло, повернися», — сумно сказав хлопчик і поринув у світ снів. Чи послухала його Елеодора? Це ми зараз дізнаємося.

Коли він прокинувся вранці, підбіг до вікна і не повірив своїм очам. На вулиці весело щебетали пташки, і сонечко світило на радість! Тепло повернулося! Елеодора пробачила хлопчика, і, оскільки він гарно вибачився, знову надіслала теплі промені в його край.

Хлопчик усвідомив, що має бути вдячним за кожну пору року і що не може висловлювати вголос бажання, які не хоче, щоб здійснилися. Проте, хоча він не знав, чи це був лише сон, чи реальність, він був радий, що літо разом із сонечком, а отже і канікули, повернулися назад.