Самотній кит

Було колись, у широкому океані жила одна самотня китиця Єва.

Вона сама подорожувала великим холодним океаном у пошуках друга. Адже вона була самотня.

Вона пливла океаном і співала пісню, якою могла б зацікавити іншу китицю, з якою могла б потім подорожувати океанами, пізнавати моря і, головне, провести решту життя.

В океані ми знайдемо не лише красиві закутки, повні прекрасних водоростей чи кольорових мушель, але й усіляких морських істот, будь то восьминогі восьминоги різних кольорів, маленькі грайливі рибки, веселі краби, які смішно ходять боком, або хижаки, такі як акули. Однак у широкому океані ми також натрапимо на великих велетнів, а саме величних китів. Вони захищені.

Кожна морська істота, звісно, є унікальною. Кит є захищеним і унікальним не лише своїм розміром, але й тим, що у китів є звичка співати пісню в океані, за допомогою якої вони шукають друга. А в океані цих китів вже справді небагато. Єва вже не мала родини, але згадувала пораду своєї мами, яка звучала: «Ніколи не здавайся і продовжуй співати!» Тому Єва не здавалася і плавала океаном, співаючи в надії, що одного разу обов’язково когось зустріне.

Вона пропливла майже весь холодний океан, плавала навіть через небезпечні рифи до невідомих вод, але її пісню ніхто не почув. По дорозі вона зустрічала різні пари чи родини китів, які весело плавали навколо, але вони вже знайшли свою родину своїми піснями. Роки минали, але Єва все ще була сама.

Єва співала і співала, але ніхто її не слухав і ніхто не відповідав на її пісню. І раптом, після довгих років самотності, перед нею щось з’явилося. Вона ще ніколи не бачила нічого такого великого. Невже це кит? Невже вона нарешті когось знайшла? Сподівалася Єва і обережно наблизилася до тієї великої речі. Але раптом щось її схопило! І це йшло з тієї дивної великої речі! Єву схопила ​​велика рибальська сітка, яка висіла з великого корабля. Отже, це не був жоден кит. «Допоможіть!» закричала сумно Єва, заплутана в сітці, але в широкому оточенні нікого не бачила. Вона не знала, що відбувається, кричала про допомогу, співала і намагалася вибратися з сітки. Але це не вдавалося. Коли Єва доспівала останній куплет, вона вже майже здалася, повільно падала і падала в сітку, коли раптом почула якусь пісню. Але це була не просто якась пісня – це була її пісня!

Єва повернулася, як тільки могла, і сказала собі, що не здасться! Так, як її вчила мама! Вона ніколи не може здаватися! Єва так сильно махала хвостом, що звільнилася з сітки і швидко відпливла геть від загрозливої сітки та човна. Вона набрала енергії і попливла за піснею так швидко, як тільки могла. Раптом вона побачила кита, який весело співав її пісню!

«Яка ж це гарна пісня. Мені вона так сподобалася, що я мусив її заспівати!» — сказав їй трохи більший кит, який усміхався до неї. Єва не вірила своїм очам і почала співати також. Єва нарешті знайшла друга! І її мрія нарешті здійснилася. Вона не лише подорожувала океанами і відкривала красу морів, але й створила сім’ю, якої так потребувала! Адже ніхто у світі не повинен бути самотнім. Вона сподівалася, що більше не натрапить на страшний човен з сіткою ні вона, ні жоден кит. Вона не вірила, що зустріне друга саме тоді, коли вже хоче здатися. Тому вона знала, що ніколи не можна здаватися, і вчила своїх маленьких китенят, що ніколи не можна здаватися і що вони повинні співати!