Про жука та бульдозер

Якось тигр на ім'я Сем лежав на ліжку і міцно спав.

Пекло сонце, день був задушливий, але Сем спав спокійно. Він був такий ледар, що міг проспати хоч цілісінький день.

В цей час повз нього проповзав жук Вільям.

– У-ух, оце ліжко! Яка краса!

Він заліз у ліжко і ліг поруч із Семом. Згодом він теж заснув.

Коли Сем прокинувся, він дуже здивувався, побачивши поруч Біллі (так пестливо називали Вільяма). Він не любив, щоб до нього в ліжко заповзали жуки. І, набравши побільше повітря, він дмухнув на жука. Вільям одразу прокинувся.

– Як сьогодні вітряно! – подумав він та вчепився усіма своїми лапками за простирадло.

Сем дмухнув сильніше, але видути Вільяма з ліжка все одно не вдалося.

Тоді він вирішив: Якщо я його лизну, він, напевно, подумає, що пішов дощ, виповзе з ліжка і побіжить додому.

І тигр лизнув жука.

– Ой, здається, дощ пішов! – сказав Біллі, але, замість того, щоб виповзти, забився глибше.

Бідолаха Сем! Не вдалося йому прогнати Біллі зі свого ліжка. І він подався лісом до будинку, де стояв бульдозер.

Його звали Батч.

– Батче, допоможи мені, будь ласка, вигнати з ліжка жука! – попросив його Сем.

– Із задоволенням! – сказав Батч.

Вони пішли до того місця, де стояло ліжко Сема, і Батч спробував вигнати Біллі з ліжка.

Але Біллі тримався міцно. Навколо зібралися всі лісові звірі, щоб подивитися, як Батч виганятиме Біллі.

Боротьба зав'язалася жорстока. Батч виганяв, а Біллі не виганявся. Цей його сюди, а той – назад!

Нарешті все-таки вигнав. І Біллі помчав додому, щоб розповісти братам і сестрам про свою велику битву з Батчем-бульдозером.

А Батч так втомився від боротьби, що, помітивши чисту зручну постіль тигра, подумав Треба трохи відпочити!

Як же це розлютило Сема! Коли жук заповзе у ліжко – це ще сяк-так, але бульдозер – це вже занадто!

І Сем побіг по воду та мастило, поставив те й інше не дуже далеко від ліжка, а потім розбудив Батча.

– Ти, певно, зголоднів, Батче? – запитав Сем.

– Звичайно, – відповів Батч.

– Он там стоїть свіже мастило і вода, – сказав Сем.

Батч дуже зрадів. Він жваво вискочив з ліжка і побіг пити мастило і воду.

Не встиг він вискочити, як Сем негайно сам заліз у ліжко.

– Нарешті я у своїй власній постелі! – зітхнув він. – Тепер можна поспати!

Він з'їв у ліжку бутерброд, запив молоком і заснув.