Про дівчинку з Хайгетського Пагорба

Одного чудового суботнього ранку королева прокинулася і подивилася у вікно.

Яка гарна сьогодні погода! – подумала королева. – Треба піти на прогулянку. Гулятиму, поки не знайду наймудрішу людину в моєму королівстві. І зроблю їй подарунок.

Вона поснідала, попрощалася зі своєю кішкою С’юкі, сіла у золоту карету і сказала кучерові:

– До Хайгетського Пагорба!

– Слухаюсь, ваша величносте, – відповів фірман. – Н-но, пішли!

Коли вони доїхали до Хайгетського Пагорба, фірман зупинив карету, щоб напоїти коней, а королева пішла купити собі риби зі смаженою картоплею. Їй раптом дуже захотілося риби зі смаженою картоплею у пакетику за один пенні.

– Ось і тобі риба зі смаженою картоплею! – сказала вона фірманові.

– Дякую, ваша величносте, – сказав кучер.

– А поки ти тут їстимеш, я прогуляюся і пошукаю наймудрішу людину в моєму королівстві.

І вона з радістю пішла гуляти вулицями Лондона.

– Доброго ранку, ваша величносте! – говорили люди.

– Доброго ранку! – відповідала королева. – Я шукаю наймудрішу людину в моєму королівстві. Хочу зробити їй подарунок. Хто на вашу думку наймудріший?

Люди чухали потилиці.

– Може, прем’єр-міністр?

– Або лорд-мер?

– Ах, ні, ні! – говорила королева.

Вона скрізь озиралася, але не бачила нікого, крім звичайних перехожих, що вийшли вранці на закупи.

– Який сьогодні чудовий день, – зітхнула королева, – пташки співають, сонце світить. Як би мені хотілося…

Але тут вона зупинилася.

Назустріч їй ішла дівчинка у жовтому капелюшку та у жовтих шкарпетках. В руках вона тримала кошик і скакалку.

Дівчинка поставила кошик з продуктами на землю і почала стрибати.

– Як гарно! – сказала королева. – А можна і мені пострибати?

– Звичайно, ваша величносте! – сказала дівчинка.

– Тільки потримай, будь ласка, мою корону! – попросила королева.

Дівчинка взяла в королеви корону і віддала їй скакалку.

Стриб-скок! Стриб-скок! До чого ж весела ця справа, як виявилося! Навколо зібралися люди. Вони плескали в долоні, а хтось навіть спробував скласти вірша, тільки вірш вийшов геть поганий.

Коли королева перестала стрибати, вона віддала дівчинці скакалку і сказала:

– Я вважаю, що стрибати через скакалку в суботу вранці – наймудріше заняття в світі. Отже, ти наймудріша в моєму королівстві, і я хочу зробити тобі подарунок. Що ти любиш найбільше?

– Виноград! – сказала дівчинка. – Тільки без кісточок.

– Чудово! – сказала королева. – Ти отримаєш у подарунок мою власну кістковиймалку.

– Вельми дякую, ваша величносте, – сказала дівчинка.

– А тепер мені треба йти, до побачення! – сказала королева.

– До побачення! – сказали всі.

Дівчинка віддала королеві корону, королева наділа корону на голову і пішла.

– Ти вже з’їв рибу зі смаженою картоплею? – запитала вона свого фірмана.

– З’їв, дякую, ваша величносте! – відповів кучер. – І коні вже напилися.

– Чудово! – сказала королева. – Тоді поїхали до палацу.

Люди на вулиці кричали і махали їм услід.

А потім пішли до крамниці та купили собі скакалки.

І тепер щосуботи вранці можна бачити, як мешканці Хайгетського Пагорба стрибають через скакалку, йдучи за покупками і назад додому.