Про десять корів

Жили собі чоловік і жінка. Вони були бідні – мали тільки одну корівчину.

В них народилася дитина, і чоловік пішов до попа, аби охрестив її. Піп, який дер з живого і мертвого, заправив такі гроші, що чоловік зашкрябав потилицю:

– Бійтеся бога, отче, де я візьму вам такі гроші? У мене коло хати – одна корівчина.

Піп подумав і сказав:

– Веди сюди корову.

Чоловік зажурився. Та що мав робити? Привів корівчину.

Піп сидить на ганку, попиває каву і розраджує його:

– Не журися, брате, я помолюся богу, і він дасть тобі за це вдесятеро більше.

Піп охрестив дитину, і чоловік так тішився нею, що забув про корову.

Але одного разу увійшла на подвір’я його корівчина та й привела ще десять попівських корів. Пастух хотів їх вигнати, а чоловік сказав:

– Це мої корови!

Прийшов сам панотець.

– Віддай норови, чоловіче,– каже біднякові.

А чоловік хитро посміхнувся:

– Вони мої, панотче. Ви ж сказали, що бог дасть мені вдесятеро більше. Ваше слово сповнилося.

І піп поплентався додому замість своїх корів, а пастух за ним.