Півник і двоє мишенят
Жили собі двоє мишенят – Круть та Верть і півник Голосисте Горлечко. Мишенята було тільки й знають, що танцюють та співають. А півник удосвіта встане, всіх піснею збудить та й до роботи береться. Ото якось підмітав у дворі та й знайшов пшеничний колос.
– Круть, Верть,– став гукати півник,– а гляньте-но, що я знайшов!
Поприбігали мишенята та й кажуть:
– Коли б це його обмолотити… – А хто молотитиме? – питається півник.
– Не я! – одказує одне мишеня.
– Не я! – каже й друге мишеня.
– Я обмолочу,– каже до них півник. І взявся до роботи.
А мишенята й далі граються.
От вже й обмолотив півник колосок та й знов гукає:
– Гей, Круть, гей, Верть, а йдіть гляньте, скільки зерна я намолотив!
Поприбігали мишенята.
– Треба,– кажуть,– зерно до млина однести та борошна намолоти.
– А хто понесе? – питає півник.
– Не я! – гукає Круть.
– Не я! – гукає Верть.
– Ну, то я однесу,– каже півник. Узяв на плечі мішок та й пішов.
А мишенята собі одно скачуть – у довгої лози граються.
Прийшов півник додому, знов кличе мишенят:
– Гей, Круть, гей, Верть! Я борошно приніс. Поприбігали мишенята, пораділи:
– Ой, півничку! Вже тепер тісто треба замісити та пиріжечків спекти.
– Хто ж міситиме? – питав півник. А мишенята й знов своє:
– Не я! – пищить Круть.
– Не я! – пищить Верть. Подумав, подумав півник та й каже:
– Доведеться мені, мабуть.
От замісив півник тісто, приніс дрова та й розпалив у печі. А як у печі нагоріло, посадив пиріжки.
Мишенята й собі діло мають: пісень співають, танцюють.
Аж ось і спеклися пиріжки, повиймав їх півник, виклав на столі. А мишенята вже й тут. І гукати їх не треба.
– Ох, і голодний я! – каже Круть.
– А я який голодний! – каже Верть. Та й посідали до столу.
А півник і каже:
– Стривайте-но, стривайте! Ви мені перше скажіть, хто знайшов колосок.
– Ти,– кажуть мишенята.
– А хто його обмолотив?
– Ти,– вже тихіше відказують Круть із Вертем.
– А тісто хто місив? Піч витопив? Пиріжків напік?
– Ти,– вже й зовсім нищечком кажуть мишенята.
– А що ж ви робили?
Що мали казати мишенята? Нічого. Стали вони тут вилазити з-за столу, а півник їх і не тримає. Хто ж отаких лінивців пиріжками пригощатиме?
Інші цікаві казки
Як маленький їжачок школу полюбив
У великій родині їжачків настав кінець літа. Сонце ще лагідно пригрівало землю, пахли гриби й достиглі ягоди, а мама-їжачиха лагідно збирала своїх дітей до школ...
Кобиляча голова
Був собі дід та баба. От і в діда дочка, і в баби дочка. От баба пускає їх на досвідки прясти. Дідова ж дочка пряде, а бабина все нічого не робить, а як прийде...
Два брати
Казка мовиться про двох братів. Старшого звали Василем, а молодшого — Михайлом. Старший брат дуже був заможний, жив у великих достатках. Молодший — навпаки. У м...
Як Братчик Кролик впорався з маслом
Були колись часи, – говорив дядечко Римус, перемішуючи залишки кави в кухлі, щоб зібрати весь цукор, – були колись часи – усі звірі жили дружно, як добрі сусіди...
Коржик
Був собі дід та баба. От одного дня дід і каже: – Спечи мені, старенька, хлібця! А баба каже: – Не спечу, бо нема борошна! – Та,– каже дід,– піди в комору,...
Аби гроші – гріха не буде
Жив собі піп. Та такий-то вже ласий на гроші був, що й не сказати. Ось одного разу в пана здохла собака. А той пан багатий був і любив собаку, як самого себе....

Додати коментар