Обідні хитрощі

Одного разу в лісі жила хитра Лисиця на ім’я Лиска і її подруга, високоголова Лелека на ім’я Лелечка. Вони часто бачилися і розмовляли про різні лісові новини. Одного дня Лиска вирішила запросити Лелечку на обід.

Приходь до мене на обід, Лелечко, — сказала Лиска. Я приготую смачний суп.

Лелечка зраділа запрошенню і погодилася прийти. Коли вона прибула до Лиски, то побачила на столі дві мілкі тарілки, наповнені смачним супом. Лиска швидко почала їсти, але Лелечці з її довгим дзьобом було дуже важко дістати хоч краплину супу з мілкої тарілки. Вона тільки тикала своїм дзьобом у тарілку, але не могла нічого з’їсти.

Лиска, побачивши, як Лелечка марно намагається їсти, почала сміятися. Ой, Лелечко, ти що, не вмієш їсти суп? — насмішкувато сказала Лиска.

Лелечка зрозуміла хитрощі Лиски, але не сказала нічого. Вона лише усміхнулася і подякувала за обід, пообіцявши запросити Лиску до себе наступного дня.

Наступного дня Лиска прийшла до Лелечки на обід. Лелечка приготувала смачний суп і подала його у високих вузьких глечиках. Лелечка легко занурила свій довгий дзьоб у глечик і почала їсти, насолоджуючись смаком супу. Але Лиска не могла дістати їжу зі своїм коротким носиком і тільки облизувала край глечика.

Тепер Лелечка усміхнулася і сказала: Ой, Лиско, ти що, не вмієш їсти суп?

Лиска зрозуміла свій урок і засоромилася. Вона попросила пробачення в Лелечки за свої хитрощі й пообіцяла більше так не робити. Лелечка пробачила її, і відтоді вони залишилися друзями, які поважають одне одного.

Мораль: Поважай інших і не роби їм те, що не хочеш, щоб робили тобі.

Ця казка базується на байці Езопа Лисиця і Лелека, але має свої унікальні елементи та сучасний український колорит.