Маша і ведмідь – Догляд за маленькими зайчиками

Одного дня пані Зайчиха попросила Машу та ведмедя, чи не могли б вони приглянути за двома маленькими бешкетниками – маленькими зайчиками, які спокійно спали в колясці. Маша та ведмідь погодилися. Це буде легко, адже вони сплять. А до того часу, як вони прокинуться, їхня мама повернеться з покупок.

Але як тільки сонечко погладило зайчикам вуса, вони розплющили очі та захотіли на вулицю.

“Привіт зайчику, будемо гратися,” тримала Маша зайчика та поклала його на траву.

Вона обернулася за кубиками з малюнками, але коли знову подивилася назад, зайчика вже не було.

“Зайчику? Де ти?” вона кликала та озиралася довкола.

Ведмідь, який тримав другого зайчика, показав пальцем на ліс. Маша побачила лише білий хвостик, як зникав серед дерев. Вона побігла за ним. Це зайняло деякий час, але вона його наздогнала та схопила.

“Не можеш втікати, бешкетнику. Адже з тобою могло б статися щось погане,” говорила йому Маша по дорозі, коли несла його назад до саду біля домівки ведмедя.

На середині луки другий зайчик промчав повз неї, ледь не підвернув ногу. За ним мчав ведмідь. Той також втік і ведмідь намагався його швидко схопити. Він вже був майже біля нього, але спіткнувся об пень і зайчик отримав фору. Але нарешті його все ж таки вдалося схопити.

Зайчики ще тричі намагалися втекти. Кожного разу Маші та ведмедю вдавалося їх зловити, але вони вже ледве переводили дух.

“Треба щось придумати для них, щоб вони не могли втекти,” зітхнула Маша.

Ведмідь запропонував ідею і одразу почав будувати клітку, велику клітку, де вони могли поставити для зайчиків перешкоди з кубиків. Через хвилину він вже все зробив.

“О, це чудово! Підійдіть подивитись, зайчики,” зааплодувала з захопленням Маша. “Зайчики?”

Зайчики знову зникли.

“Ох ні! Ми мусимо їх швидко знайти, щоб їм нічого не сталося!”

Маша та ведмідь побігли в тому напрямку, де зайчики завжди бігали. Вони кликали, шукали, але зайчиків ніби поглинула земля.

Маша та ведмідь дійшли аж до лісу. Там вони нарешті побачили зайчиків. Вони застрягли у виставленій пастці!

“Якийсь злий чоловік тут виставив пастку?” розлютилася Маша. Але не довго думала, оскільки той чоловік з’явився незабаром.

“Дивіться,” тішився той чоловік, “два зайчики. Хоча маленькі та худі, але з вас буде хороший суп.”

Ведмідь розлютився та стрибнув на браконьєра. Заревів на нього по-ведмежому, так що браконьєр сів на землю.

Тим часом Маша визволила зайчиків із сітки. А що робити з сіткою? Маші прийшла ідея. Вона накинула її на браконьєра, який хотів полювати на тварин у лісі. Ведмідь затягнув сітку і так сильно штовхнув негідника, що той вилетів із лісу та закотився з пагорба прямо до міста. Хто знає, як довго він котився б, якби не зупинився об поліцейську машину. Та лише відчинила двері та завантажила браконьєра. За розставлення пасток та завдання шкоди тваринам його тепер чекає серйозне покарання.

Маша та ведмідь разом з врятованими зайчиками повернулися до саду та випустили зайчиків до загорожі. Їм дуже сподобалась перешкодова доріжка. Вони постійно бігали навколо, перескакували перешкоди та лазили по конструкціях, які для них збудували Маша та ведмідь. Вони так втомились, що потім випили морквяного соку і слухняно заснули у колясці.

В той час повернулася пані Зайчиха. Коли вона побачила, як Маша та ведмідь гарно грали з її дітьми, вона віддячила їм солодкою морквою та дуже подякувала їм. А Маша та ведмідь? Ну, як тільки пані Зайчиха пішла додому з коляскою, вони залізли в ліжко після такого напруженого дня та спали міцніше, ніж більшість борсуків взимку.