Лисиця й гуси

Одного разу прийшла лисичка-сестричка на луг, де пасся цілий табун гарних жирних гусей. Зраділа лисиця та й каже:

– Я прийшла саме вчас, ви так гарненько сидите одне коло одного. Зараз я вас усіх з’їм.

Гуси загелготіли від страху, посхоплювалися з трави і почали жалібно благати:

– Зглянься, лисичко, не губи нас, пожалій!

– Ні,– сказала лисиця.– Не пожалію, усіх з’їм!

Тоді одна гуска, сміливіша за інших, наважилася та й каже:

– Якщо вже нам судилося загинути, не нажившись на білому світі, то зроби нам таку ласку і дозволь перед смертю хоч одну пісеньку проспівати. А потім ми самі станемо перед тобою в ряд, щоб тобі зручніше було вибирати найжирніших.

– Гаразд,– відказала лисиця.– Співайте, я тим часом почекаю.

Спочатку заспівала одна гуска. А пісня в неї була довга-предовга:

– Га! Га! Га! Га! Га! Га!

А потім друга гуска почала підтягувати:

– Га! Га! Га! Га! Га! Га! Га! Га!

Третя й четверта і собі завели тієї ж, і невдовзі вже гелготіли геть усі гуси заразом.

А коли гуси скінчать співати, тоді буде й казці кінець.

Однак гуси ці розумні – вони й зараз ще кричать га-га-га, га-га-га, га-га!..